Справа № 802/1646/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
19 січня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Сегеду А. А.,
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Островерха Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0009841701.
05 грудня 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про часткове задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а про задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а про задоволення апеляційної скарги позивача заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 рік, за результатами якої складено акт від 25 грудня 2014 року №359/1701/НОМЕР_1.
У ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем частини "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік 12169,26 грн.
На підставі акту перевірки, 05 лютого 2015 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0009841701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 15211,58 грн., з яких 12169,26 грн. - за основним платежем та 3042,32 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічні зоні, так і за їх межами.
Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно із п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.
Так, п. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних особі становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.
У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 червня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11164388000.
Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язувався надати кредитні кошти в сумі 27906 доларів США, а позичальник зобов'язувався повернути їх у термін до 03 червня 2014 року і на умовах встановлених договором.
Так, повідомленням №132/10-388 від 26 жовтня 2011 року АТ "УкрСиббанк" повідомив позивачу про анулювання заборгованості, зокрема кредитної заборгованості в сумі 8246,53 доларів США, що складає 65775,97 грн. по курсу НБУ та штрафної санкції в сумі 6914, 98 грн.
Також, АТ "УкрСиббанк" роз'яснило позивачу, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, анульована сума заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, а тому йому необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
Згідно довідки №33-2/32841 АТ "Укрсиббанк" від 29 листопада 2016 року до складу анульованої суми заборгованості входить: основний борг (тіло кредиту) - 8045, 55 доларів США, що еквівалентно 64172,91 грн.; відсотки - 200,98 доларів США, що еквівалентно 1603,06 грн.; штрафні санкції - 6914, 98 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (ЦК України) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).
Таким чином, пеня є лише засобом забезпечення виконання договірних зобов'язання, проте дана сума не отримується боржником в грошовій формі , а відтак не є додатковим благом в розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Також, нараховані банком відсотки є платою за користування кредитом та фактично не отримуються платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а відтак не є доходом, та, відповідно не підлягають оподаткуванню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що анульований за самостійним рішенням кредитора борг позивача в сумі 8518, 04 грн., що складається із пені (штрафних санкцій) та відсотків нарахованих банком не підлягає оподаткуванню, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню в сумі 1810 грн.09 коп., з яких 1448,07 грн. - основний платіж та 362, 02 грн. - штрафні санкції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 січня 2017 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.