17 січня 2017 р.Справа № 820/5175/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. по справі № 820/5175/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ФО-П ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 32542-00, видане Південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у харківській області.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2016 року адміністративний позов - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №32542-00 від 30.06.2016 р.
Стягнено з Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код 39856317) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФО-П ОСОБА_1, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, про що йому видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 та згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 є платником єдиного податку ІІІ групи з основним видом діяльності здача в оренду нерухомого майна (68.20).
30.06.2016 року фахівцями податкового органу відносно відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення № 32542-00, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у розмірі 10302,60 грн.
Не погодившись позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 32542-00, видане Південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у харківській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, який є платником єдиного податку, використовує належну йому на праві власності земельну ділянку, для провадження основного виду своєї господарської діяльності, а отже в силу положень ст.297 ПК України звільняється від сплати земельного податку.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві на праві власності належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0,08982 га.
Із долучених до матеріалів справи документів встановлено, що позивач для провадження господарської діяльності використовує нежитлові приміщення, які належать йому на праві приватної власності, розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 Вказані приміщення здаються позивачем в оренду, згідно договорів від 13.04.2011 року, від 04.01.20111 року № 18, від 01.05.2011 року (а.с.10-14,24-27).
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є платником єдиного податку ІІІ групи та здає в оренду 284,1 кв.м. площі, що підтверджується копіями договорів оренди та права власності та використовує належну йому земельну ділянку для проведення основного виду своєї господарської діяльності .
Відповідно до пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Так, п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п. 269.2 ст. 269 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що якщо право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу-підприємця і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності, такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням пп.291.5.3. п.291.5 ст.291 ПК України.)
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, який є платником єдиного податку, використовує належну йому на праві власності земельну ділянку, для провадження основного виду своєї господарської діяльності, а отже в силу положень ст.297 ПК України звільняється від сплати земельного податку.
Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 - обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. по справі № 820/5175/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2017 р.