Іменем України
Справа № 2 - 27/09
"12 " лютого 2009 року Гагарінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Полівода С.В.,
при секретареві - Фролової
за участю адвокатів ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 і державний нотаріус 3-ї державної нотаріальної контори м. Севастополя про визнання недійсним договору дарування квартири
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 . звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила визнати недійсним договір дарування від 20 червня 1991 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та поновити строк позовної давності. При цьому обґрунтовувала свій позов тим, що з липня 1974 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який у цьому ж році був прийнятий у члени житлово-будівельного кооперативу № 17 (далі - ЖБК № 17), та разом з сім'єю з 1975 року по листопад 1993 року проживала у спірній квартирі. Вона весь цей час працювала і приймала участь у формуванні сімейного бюджету, а пайові внески вносились в ЖБК № 17 за рахунок сімейних фінансових засобів. У листопаді 1993 року сім'я виписалась із вказаної квартири у зв'язку з переїздом до нового місця проживання, проте у квартирі залишався зареєстрованим син ОСОБА_6 . У жовтні 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до сина про захист права власності шляхом скасування його реєстрації по вказаній адресі, з наданням суду копії договору дарування, у зв'язку з чим вона дізналась, що ОСОБА_2 . 20 червня 1991 року подарував квартиру ОСОБА_3 Позивачка вважає, що договір дарування посвідчений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, оскільки при посвідченні договору дарування вона не була присутня і будь-яких письмових заяв про надання згоди на відчуження квартири не підписувала, чим порушено її право на частку в спільному майні подружжя.
В судовому засіданні ОСОБА_1 . та її представник позовні вимоги підтримали та просили визнати договір дарування вказаної квартири від 20 червня 1991 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , недійсним, як укладений з порушенням діючого законодавство, тобто без дотримання обов'язкової письмової згоди одного з подружжя на відчуження квартири, яка є їх спільною власністю.
Відповідач ОСОБА_2 . та третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, просили в позові відмовити, пояснивши суду, що позивачка знала про укладення договору дарування квартири між: ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_3 і давала письмову згоду на її відчуження.
Третя особа - колишній державний нотаріус 3-ї державної нотконтори ОСОБА_7 . в судове засідання з'явилася і пояснила, що посвідчила договір дарування за наявності письмової згоди дружини ОСОБА_2 Заслухавши пояснення сторін, їх представників, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Суд вважає, що позивачкою пропущено строк позовної давності з поважних причин, оскільки, як вбачається з пояснень самої позивачки та її представника, пояснень свідків, вона дізналась про порушення своїх прав лише в жовтні 2005 року.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 . з 6 липня 1974 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Відповідач з 1974 року був прийнятий в ЖБК № 17 і йому на сім'ю з трьох осіб у 1975 році була виділена двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , вартість якої становила 3790 крб.
Згідно із квитанціями, приєднаними до матеріалів справи, член ЖБК № 17 ОСОБА_2 . вніс в період з 1 жовтня 1975 року по 1 жовтня 1984 року на розрахунковий рахунок ЖБК 1077 крб., а відповідно до довідки з особового рахунку вказаної квартири станом на 1991 рік позика в розмірі 3790 крб. була виплачена повністю.
Як видно з довідки спеціального конструкторсько-технологічного бюро
Морського гідрофізичного інституту НАН України ОСОБА_1 . з червня 1970 року працює у зазначеному бюро та отримує заробітну плату.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне майно (квартира АДРЕСА_1 ) придбане сторонами у період проживання у зареєстрованому шлюбі, а позика внесена подружжям в ЖБК в період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, тому відповідно до положень сімейного законодавства є їх спільною сумісною власністю.
Із змісту договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстром № 2-2698, видно, що ОСОБА_2 20 червня 1991 року подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дарунок зазначену квартиру, тобто сторонами договору дарування були ОСОБА_2 . та ОСОБА_3
Згідно зі ст. ст. 6, 20 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" державні нотаріуси та інші службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, керуються у своїй діяльності законами СРСР і Української РСР, указами Президії Верховної Ради СРСР і Президії Верховної Ради Української РСР, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів Української РСР, наказами та інструкціями Міністерства юстиції СРСР і Міністерства юстиції Української РСР, а також актами, що видаються іншими органами державної влади і органами державного управління в межах їх компетенції. При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписуються в присутності державного нотаріуса або іншої службової особи, яка вчиняє нотаріальну дію.
Відповідно до п. 52 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР", затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. № 45/5, яка діяла на час посвідчення договору дарування, договори про відчуження будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, які набуто після реєстрації шлюбу і є спільною (сумісною) власністю подружжя, можуть бути посвідчені лише при наявності письмової згоди другого з подружжя на відчуження будинку (частини будинку), квартири. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири повинна бути засвідчена нотаріальним органом або організацією, в якій він працює чи навчається, житлово-експлуатаційною конторою (управлінням будинками), правлінням житлово-будівельного кооперативу за місцем його проживання або адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, у якому він перебуває на лікуванні. Засвідчувати справжність підпису не потрібно, якщо чоловік або дружина відчужувача прийде до державної нотаріальної контори і особисто подасть державному нотаріусу заяву про згоду на відчуження. У цьому випадку державний нотаріус установлює особу заявника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві і вказує назву документа, який посвідчує особу, номер, дату видачі і назву установи, що його видала.
Судом встановлено, що на час посвідчення вказаного договору ОСОБА_1 . перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , їм на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 , і вона повинна була бути присутньою при його вчиненні, а цей договір мав бути посвідчений за її письмової згоди на відчуження квартири.
Із заяви від імені ОСОБА_1 . про згоду на здійснення угоди дарування вказаної квартири, наданої Севастопольським державним нотаріальним архівом, вбачається, що вона не підписана заявником, а на заяві відсутні відмітки нотаріуса, яка повинна була пересвідчитись в особі заявника, перевірити справжність його підпису та вказати назву документа, який посвідчував особу, номер, дату видачі і назву установи, що його видала. Тобто при посвідчені договору дарування державним нотаріусом не було з'ясовано волевиявлення ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при укладенні договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачка не була присутня при його вчиненні, цей договір посвідчений без її письмової згоди на відчуження квартири, а державним нотаріусом не були дотримані вимоги чинного законодавства, тому цей договір не може бути визнаний дійсним.
На підставі наведеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 року із змінами, внесеними постановою Пленуму від 25.12.92 року № 13, "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", ст.41,48,57,59 ЦК України у редакції 1060 року, ст. ст. 10, 60, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - ОСОБА_3 і державний нотаріус 3-ї державної нотаріальної контори м. Севастополя) про визнання недійсним договору дарування квартири задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 . строк позовної давності для звернення до суду.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 червня 1991 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 , зареєстрований в реєстрі за № 2-2698.
Повернути сторони у ізначальне положення : ОСОБА_3 повертає кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 . знову стає власником цієї кварти
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Севастополя через Гагарінський районний суд м. Севастополя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: суддя підпис Полівод С.В.
Згідно з оригіналом: суддя Полівод С.В.