79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.09.09 Справа № 01/57-38
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Мурської Х.В.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -Панкевич В.М.
від відповідача (скаржник) -Чепенюк А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Володимир-Єлена», б/н від 15.05.2009 року
на рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року, суддя Якушева І.О.
у справі № 01/57-38,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська інвестиційна група», м.Луцьк
до відповідача Приватного підприємства «Володимир-Єлена», м.Володимир-Волинський
про стягнення 267328,71 грн.
рішенням господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року по справі №01/57-38 позов ТзОВ «Волинська інвестиційна група»задоволено, стягнено з ПП «Володимир-Єлена»на користь ТзОВ «Волинська інвестиційна група»- 250000 грн. - заборгованості за надані послуги по зберіганню майна, 8958,91 грн. -пені, 1119,86 грн. -процентів річних, 7250 грн. -інфляційних.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги по зберіганню майна підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 599, ч.1 ст.936, ст.946 ЦК України та ст.193 ГК України. Поряд з цим, суд враховуючи ст.549 ЦК України, положення договору оплатного відповідального зберігання від 01.11.2008 року, ч.2 ст.625 ЦК України, вважає підставними заявлені позивачем до стягнення з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Володимир-Єлена»подало апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування обставин справи та просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року по справі №01/57-38, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що договір оплатного відповідального зберігання між відповідачем і позивачем не укладався. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду на те, що господарським судом неналежним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи і безпідставно розглянуто справу та прийнято рішення за відсутності представника відповідача.
Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечила, вказуючи на безпідставність вимог апелянта. Зокрема, зазначала, що посилання апелянта на те, що договір відповідального зберігання є фіктивним та що такий між сторонами не укладався не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
01.11.2008 року між ПП «Володимир-Єлена»(в тексті договору -поклажодавець) та ТзОВ «Волинська інвестиційна група»(в тексті договору -охоронець) укладено договір оплатного відповідального зберігання, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 відповідач передає, а позивач зобов'язується прийняти, охороняти та повернути гербіциди «Раундап Максі», в кількості 12 тисяч літрів, які фасовані в каністри по 20 літрів (в тексті договору - майно) вартістю 912000 грн. Пунктами 1.4.1, 1.4.2 передбачено початок зберігання -01.11.2008 року, закінчення зберігання -31.01.2009 року.
У п.п.4.1.1, 4.1.2 п.4.1., п.4.2.1, 4.2.2 п. 4.2 договору зазначено, що вартість за зберігання за один місяць складає 83400 грн. Загальна вартість за період зберігання становить 250200 грн. Оплата перераховується зберігачу (позивачу) в наступному порядку: 125000 грн. -в термін до 01.01.2009 року, решту суми -125000 грн. -протягом двох днів з моменту закінчення терміну зберігання тобто до 02.02.2009 року.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що кількість, вартість майна за одиницю передбачені у акті приймання-передачі.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток позивача та відповідача.
01.01.2008 року сторонами підписано акт приймання-передачі, в якому вказано що відповідно до договору оплатного відповідального зберігання від 01.11.2008 року відповідач передав, а позивач прийняв гербіциди «Раундап Максі», в кількості 12 тисяч літрів, які фасовані в каністри по 20 літрів загальною вартістю 912000 грн. Зазначений акт підписано уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін.
В матеріалах справи міститься лист відповідача б/н і дати, адресований позивачу, в якому ПП «Володимир-Єлена»просить видати гербіциди «Раундап Максі»в кількості 13 тон, які знаходяться на зберіганні.
Позивач 30.01.2009 року передав відповідачу майно, яке було передане останнім на зберігання, проте позивачу оплату за надані послуги по зберіганню майна в сумі 250000 грн. не проведено.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно із ч.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.
Згідно із ч.1 , ч.2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 5.4 договору оплатного відповідального зберігання від 01.11.2008 року передбачено, що у випадку прострочки в оплаті за зберігання поклажодавець (відповідач) сплачує на користь охоронця (позивача) пеню.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, суд враховуючи наведене, а також беручи до уваги розрахунок позовних вимог правомірно прийшов до висновку про підставність заявлених позивачем до стягнення із відповідача - 250000 грн. - заборгованості за надані послуги по зберіганню майна, 8958,91 грн. -пені, 1119,86 грн. -процентів річних, 7250 грн. -інфляційних.
Стосовно зауважень апелянта про те, що судом першої інстанції неналежним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи та безпідставно розглянуто справу та прийнято рішення за відсутності його представника, то такі не заслуговують на увагу, так як в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі від 27.03.2009 року. Поряд з цим, відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року по справі №01/57-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Володимир-Єлена»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Мурська Х.В.