Справа №1-105/09
27 липня 2009 року Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Красняка В., при секретарі Федченко Л., з участю прокурора Ковтуцького М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красилові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с.Миколаїв Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта середня, одруженого, військовозобов'язаного, приватного підприємця, не судимого, в скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 175 ч.1, 172 ч.1 КК України,
ОСОБА_1., як суб'єкт підприємницької діяльності, здійснюючи підприємницьку діяльність в сфері виготовлення столярних виробів, достовірно знаючи про порядок та умови оформлення найманих працівників, діючи в порушення вимог ст.ст.24, 241 КЗпП України, без укладення в письмовій формі трудового договору та без реєстрації його у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України, фактично допустив до роботи в своїй столярній майстерні ОСОБА_2. в листопаді 2008 року, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. 26 січня 2009 року, ОСОБА_5. 06 лютого 2009 і ОСОБА_6. в березні 2009 року. На порушення вимог ст.30 Закону України „Про оплату праці” ОСОБА_1. не забезпечив достовірний облік робочого часу та роботи, яку виконували вказані наймані працівники, і бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Порушуючи вимоги ст.253 КЗпП України , ОСОБА_1. не піддавав найманих працівників загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Крім того, ОСОБА_1. обвинувачується в тому, що на порушення вимог ч.7 ст.43 Конституції України, яка гарантує своєчасне одержання винагороди за працю та ч.3 ст.15 Закону України „Про оплату праці”, де вказано, що оплата праці працівників і підприємства здійснюється в першочерговому порядку, він безпідставно в період з січня по травень 2009 року не виплатив найманим працівникам ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_5. заробітну плату в розмірі 20% від вартості виготовленої ними продукції на загальну суму 4595 гривень.
Підсудний ОСОБА_1. свою вину в скоєні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України при вказаних обставинах визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному, дав покази, що відповідають вищенаведеному. Свої дії пояснив тим, що вказані наймані працівники не наполягали при прийнятті на роботу укладення з ними трудових договорів та їх реєстрацію в центрі зайнятості. Обліку робочого часу та виплаченої заробітної плати найманим працівникам він не здійснював, оскільки їм довіряв.
Своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.175 КК України , підсудний не визнав, пояснив, що боргу по заробітній платі перед найманими працівниками ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_5. у нього не має.
Крім повного визнання своєї вини підсудним у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч1 КК України, його вина в вчиненні даного злочину повністю підтверджується дослідженими в ході судового слідства наступними доказами.
Так, потерпілі ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. і ОСОБА_6. в судовому засіданні підтвердили, що підсудний прийняв їх на роботу в зазначений час без укладення в письмовій формі трудових договорів та без реєстрації їх у державній службі зайнятості. Достовірний облік їх робочого часу та роботи, яку вони виконували, він не вів, загальнообов'язкове державне соціальне страхування не проводив.
Свідок ОСОБА_7. підтвердила в судовому засіданні, що потерпілих приймав на роботу ОСОБА_1., але трудових договорів з ними він спочатку не укладав, а лише усно домовлявся з ними про умови праці та її оплату. ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. і ОСОБА_6. за власним бажанням відмовилися працювати в ОСОБА_1. і залишили роботу. При звільненні всі наймані працівники одержали належний їм до виплати заробіток.
Актом перевірки за №22-16-111/685 від 02.06.2009 року підтверджується, що при проведенні головним державним інспектором праці перевірки дотримання приватним підприємцем ОСОБА_1. трудового законодавства було виявлено порушення останнім вимог ст.ст.24, 241 ,79 ч.4, 142 КЗпП України , ст.30 Закону України „Про оплату праці”. ст.10 Закону України „Про відпустки”. В тому числі було встановлено, що підсудний не укладав трудових договорів з потерпілими та не реєстрував їх в установленому порядку, не забезпечив достовірний облік виконуваної працівниками роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Довідкою Красилівського районного центру зайнятості підтверджується, що протягом 2009 року приватним підприємцем ОСОБА_1. було зареєстровано трудовий договір лише 30.01.2009 року з найманим працівником ОСОБА_2., який діяв до 19.05.2009 року, після чого був знятий з реєстрації.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №566426 ОСОБА_1. 24.05.2000 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними, а вину підсудного ОСОБА_1. доведеною повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ст.172 ч. 1 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.
Разом з тим, суд вважає, що обвинувачення органами досудового слідства ОСОБА_1. за ст.175 ч.1 КК України є безпідставним, оскільки воно не ґрунтується на матеріалах справи і не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Підсудний заперечував наявність в нього боргу по заробітній платі перед найманими працівниками ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_5.. Останні також не надали доказів на підтвердження наявності такого боргу. Потерпілі ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_5., як на обґрунтування невиплати їм підсудним заробітної плати, послалися лише на слова ОСОБА_7., яка їм про це говорила. Проте свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні спростувала покази потерпілих в цій частині та підтвердила покази підсудного про те, що при звільненні всі наймані працівники одержали належний їм до виплати заробіток.
З наведених підстав суд приходить до висновку про відсутність в діях підсудного складу злочину, передбаченого ст.175 ч.1 КК України.
При призначенні підсудному міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного, обставини справи, що обтяжують і пом'якшують його покарання.
Підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується позитивно, що визнається судом як обставини, які пом'якшують його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд призначає ОСОБА_1. покарання у виді штрафу.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд
засудив :
ОСОБА_1 за ч.1 ст.175 КК України виправдати.
ОСОБА_1 за ст.172 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому залишити попередній-підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
На вирок може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий