Україна
Справа № 22-4784 /08 Головуючий у 1-й інстанції - Остапчук Т.В.
Доповідач - Олійник А.С.
30 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Олійник А.С. , суддів - Мараєвої'Н.Є., ПобірченкоТ.І., при секретарі - Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
У грудні 2007 року позивач звернувся із вказаним позовом до суду з тих підстав, що 13 вересня 2003 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, став інвалідом першої групи.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2007 року кримінальну справу відносно відповідача закрито на підставі п) б ст. 1 Закону України «Про амністію».
Цивільний позов у кримінальній справі розглянуто не було.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 і Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 158793 грн., моральну шкоду - 500000 грн., а всього: 658793 грн. (а.с. 1-5).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду - 11775 грн. 84 коп., моральну шкоду - 100000 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 78-80).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення скасувати, ухвалити нове та стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 158793 грн., моральну шкоду в розмірі 500000 грн., а всього: 658793 грн., посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права (а.с. "86-92).
2
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на не обгрунтовність та незаконність рішення суду (а.с. 95-97).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з»явилися в апеляційну інстанцію, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ч. 2 ст. 213 ЦПК України). .
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.3 ст. 213 ЦПК України).
Відповідно до ст. . 215 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносин; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Задовольняючи частково позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, та відмовивши у задоволенні інших позовних вимог, суд не мотивував, в якій частині позову він відмовляє та з яких підстав.
Із змісту рішення суду та матеріалів справи випливає, що суд першої інстанції не розглядав вимоги про відшкодування матеріальної шкоди з підстав втрати заробітку в розмірі 21 000 доларів США, що підтвердив у судовому засіданні адвокат позивача.
Суд не звернув увагу, що в позовній заяві позивач просив відшкодувати позивачу заробіток, втрачений внаслідок втрати працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування тощо).
Ухвалюючи рішення, суд не встановив факти, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, належним чином не визначився із характером спірних правовідносин і не з»ясував, якими нормами передбачено відшкодування втраченого заробітку, внаслідок отримання інвалідності - втрати працездатності.
Крім того, під час вирішення питання про прийняття позовної заяви суд не запропонував позивачу уточнити в цій частині вимоги та викласти обставини та зазначити докази, що підтверджують обставини.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанцій
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув не всі вимоги позивача, що є обов»язковою підставою скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно вирішити всі позовні вимоги, під час ухвалення рішення вирішити питання, відповідно до ст. 214 ЦПК України, у рішенні навести мотиви задоволення позову чи відмови у позові, з врахуванням часу виникнення спірних правовідносин вирішити спір з додержанням норм матеріального і процесуального права.
3
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2008 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.