Справа № 2а-377/09/1770
10 червня 2009 р.
м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Боймиструка С.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі
про поновлення строку для звернення до суду та стягнення невиплаченоїдержавної соціальної допомоги особам, які визнані дітьми війни,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період із січня 2006 року по жовтень 2008 року в сумі 3713 грн. 00 коп. та зобов'язання надалі при нарахуванні пенсії нараховувати вказану допомогу. Позивач у судове засідання не з'явився.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Костопільському районі та правомірно позивачу підвищення до пенсії протягом 2006 -2007 років не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Також посилаючись на ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закон України “Про соціальний захист дітей війни”, Закон України “Про державний бюджет на 2007 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус “дитина війни”відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”не передбачено фінансування на 2007 рік витрат на виплату підвищення дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”щодо питання фінансування витрат на підвищення до пенсії дітям війни внесені не були, порядок реалізації ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, затверджений постановою КМУ чи іншим нормативно-правовим актом, відсутній. Крім того, відповідач зауважив, що у 2008 році позивачу було виплачено підвищення до пенсії у відповідності до Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно якого 01.01.2008 року особам, що мають статус “дитина війни”, призначається підвищення до пенсії в розмірі надбавки, установленої для учасників війни -10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи також і те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач подав заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить про розгляд справи за його відсутності. Відповідач у поданих запереченнях просить про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги заперечує. Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1народилася ІНФОРМАЦІЯ_1року. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Отже, позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні та паспортом позивача.
Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”було зупинено на 2006 рік. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп\2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”. А отже, з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Що стосується дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року № 2195-ІV у 2008 році, то згідно з пунктом 41 розділу II Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007року статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України “Про державний бюджет України на 2008року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.
Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року N 107-VI (що визнані неконституційними).
Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус “дитина війни”відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не підлягає, спростовуються наведеним нижче.
Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.
Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2007, 2008 роки). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 380 грн. в період з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року; 410,06 грн. в період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року; 415,11 грн. в період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року; 470 грн. в період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року; 481 грн. в період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року; 482 грн. в період з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року; 498 грн. в період з 01.10.2008 року по 01.12.2008 року.
Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.
Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається із розрахунку суми позову позивач у періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року не отримував підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, хоча мав на це право.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 року (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах “Кечко проти України”та “Бурдов проти Росії”Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року є неправомірними.
Згідно зі ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача нараховувати допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахування пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Однак, відповідно ч.2 ст.11 КАС України, для повного захисту інтересів позивача, суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне провести стягнення заборгованої суми з розрахунку по грудень місяць 2008 року включно, оскільки право позивача на отримання підвищення до пенсії в листопаді та грудні 2008 року відповідачем вже було порушене невиплатою зазначеного підвищення до пенсії.
З врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки, сума недотриманого позивачем підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно становить 1426 грн. 13 коп.
В задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.07 року по 08.07.2007 року та з 01.01.08 року по 21.05.2008 року слід відмовити, так як: у період з 01.01.07 року по 08.07.2007 року дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”від 19.12.06 року, у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року - стаття 6 Закону України “про соціальний захист дітей війни”у відповідності із Законом України “Про державний бюджет України на 2008року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007року діяла в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У період з 01.01.07 року по 08.07.2007 року та з 01.01.08 року по 21.05.2008 року положення Законів України про державний бюджет на 2007-2008 роки, що зупиняли дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”та викладали її в новій редакції, неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.
Судові витрати по справі слід присудити позивачу з Державного бюджету у відповідності до вимог частини 3 статті 94 КАС України, відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163, 254 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області (35001, вул. Грушевського, 34 а, м. Костопіль, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 22553805) на користьОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) невиплачене щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно в сумі 1426 грн. 13 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користьОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 15 грн. 90 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Боймиструк С.В.
У повному обсязі постанова складена 10.06.2009р.