Справа № 316/1697/16-а
Провадження № 2-а/316/15/17
20.01.2017 року м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді: Вільямовської Н.О.,
за участю секретаря судового засідання: Лохматовій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону №2 УПП у м. Запоріжжі ДПП ГУНП у Запорізькій області капрала поліції Зубчук Катерини Олександрівни про визнання дій поліцейського патрульної поліції незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського роти №2 батальйону №2 УПП у м. Запоріжжі ДПП ГУНП у Запорізькій області капрала поліції Зубчук Катерини Олександрівни про визнання дій поліцейського патрульної поліції незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить визнати незаконними дії поліцейського патрульної поліції Зубчук Катерини Олександрівни щодо винесення (ухвалення) постанови серії АР №050834 від 30.10.2016 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225,00 грн. за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП, визнати постанову серії АР №050834 від 30.10.2016 року у справі про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
В судове засідання позивач не з'явилася, просить розгляд справи здійснювати у її відсутність.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що відповідач жодним належним доказом не підтвердив порушення в її діях ПДР у вигляді недотримання конкретної відстані до відповідного конкретного обмежуючого об'єкту, висновок відповідача не може ґрунтуватись виключно на одному лише внутрішньому переконанні із застосуванням технічного приладу, в якому відсутня функція вимірювання відстані (довжини). Вважає, що постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, заяву про перенесення слухання справи не надав, будучи належним чином інформований про час та місце розгляду адміністративного позову, в зв'язку з чим суд, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, може розглянути справу відповідно до наявних у ній доказів. Також, відповідач не надіслав до суду письмові заперечення проти позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2016 року відповідач виніс у відношенні позивача постанову серії АР №050834 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно постанови позивач, керуючи автомобілем марки «Хюндай і30» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи навпроти будинку №38 по пр. Соборному міста Запоріжжя, здійснила зупинку ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки МТЗ, чим порушила вимоги п.15.9 (е) Правил Дорожнього руху, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122КУпАП. Зазначеною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн.
Згідно постанови доказом скоєння позивачем правопорушення відповідач вказав відеозапис, зроблений відеореєстратором серії АР №00057.
При цьому відповідачем не надано беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується оскаржена постанова, зокрема, щодо здійснення позивачем зупинки ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки МТЗ.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути заходу впливу в зв'язку і адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п.10 розділу III «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджених Наказом т.в.о. начальника Департаменту патрульної служби МВС України Францевичем О.Ю. за №12395 від 07.11.2015 року, .... поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку органом (посадовою особою) встановлюється наявність чи відсутній адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані, зокрема, встановлюються показаннями технічних вимірювальних приладів.
Враховуючи те, що вказане відповідачем порушення ПДР у вигляді недодержання позивачем при зупинці транспортного засобу відстані до посадкового майданчика МТЗ, яку законодавець точно визначив як «30 метрів», то додержання або недодержання позивачем зазначених вимог ПДР можливо встановленням лише технічним вимірювальним приладом, який має відповідні метрологічні характеристики для вимірювання саме відстані (довжини).
Такий технічний вимірювальний прилад повинен відповідати відповідним вимогам, які б унеможливили будь-які сумніви щодо дотримання відповідачем принципу законності при фіксуванні порушення ПДР і накладенні на порушника ПДР адміністративного стягнення, а саме:
технічний прилад для вимірювання довжини (відстані) повній мати відповідний сертифікат;
технічний прилад повинен мати відомості про дату проходження відповідного державного контролю щодо дотримання і відповідності його метрологічним показникам;
технічний прилад повинен бути офіційно зареєстрований, як прилад, що знаходиться у використанні УПП в м. Запоріжжі ДПП в Запорізькій області (знаходиться на балансі УПП в м. Запоріжжі ДПП ГУНП в Запорізькій області і має інвентаризаційний номер»;
поліцейський патрульної поліції повинен при виході на чергування офіційно отримати такий технічний прилад, що повинно підтверджуватись відповідним записом у відповідному журналі видачі технічних приладів.
Тільки наявність дотримання поліцейським патрульної поліції зазначених вимог може свідчити про дотримання ним засади законності при виявленні порушення ПДР у вигляді недотримання водіями транспортних засобів вимог щодо відстані, інтервалу, дистанції та інших метрологічних обмежень при керуванні транспортними засобами, про законність винесеної ним постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Застосований відповідачем відеореєстратор не є технічним приладом, який має функцію вимірювання відстані (довжини) і який відповідає вимогам Додатку 10 до Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 року №163.
Наявність в діях позивача порушення ПДР у вигляді недотримання конкретної відстані до відповідного конкретного обмежуючого об'єкту не може ґрунтуватись виключно на одному лише внутрішньому переконанні поліцейського із застосуванням технічного приладу, в якому відсутня функція вимірювання відстані (довжини).
Відеозапис приладу відеофіксації не може бути використаний як належний доказ в якому зафіксовано порушення мною вимог п. 15.9 (е) ПДР.
Подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України.
Зазначенні обставини вказують на поверховість, неповноту перевірки за фактом здійснених позивачем дій.
Упередженість відповідача при фіксуванні порушення позивачем ПДР і накладення на нього адміністративного стягнення не відповідає не тільки засадам судочинства у справах про адміністративні правопорушення, а й завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, яке міститься в положеннях ст.245 КУпАП.
У відповідності до приписів ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до відповідальності.
Положеннями ст.268 КУпАП передбачені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
При розгляді справи особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки.
Але, в порушення вимог ст.268, ч.2 ст.279 КУпАП позивачу не було забезпечені права на юридичну допомогу, не були роз'яснені права як сторони по справі, подавати докази, заявляти клопотання і т.ін., що суттєво вплинуло на результати розгляду справи.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Інші докази про адміністративне правопорушення при розгляді справи, виходячи зі змісту постанови, взагалі не досліджувалися.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи постанови, що приймається в кожній конкретній справі. В них, зокрема, повинні бути викладені всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.
Під час розгляду справи відповідачем не дотримано вимог закону, яким приписано забезпечувати точне й правильне застосування матеріальних і процесуальних адміністративно-правових норм з метою з'ясування всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення та правильної юридичної кваліфікації, яка б виключала сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні проступку та двозначність тлумачення складу адміністративного правопорушення, за вчинення якого на певну особу накладається конкретне стягнення.
Зокрема, відповідачем не було вжито всіх заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, що і потягло прийняття такої неоднозначної суперечливої Постанови.
Таким чином, є очевидним, що відповідач не виконав вимог КУпАП щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, необхідних для встановлення істини у справі, та з порушенням процесуальної форми її розгляду не дав цим обставинам та наявним доказам оцінку у сукупності.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.1 ст.7 КАС України передбачені основні принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах, а саме принципи верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Виходячи з положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до вимог ч.ч.1-2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи повинний керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На підставі ст.8 Конституції України В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, … їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов'язок доказування, цей обов'язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст.62 Конституції України. Положеннями ст.62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен надати суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується оскаржена постанова, і довести правомірність прийняття ним спірного рішення.
Але відповідач в судове засідання не з'явився, не надав належних доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача, у зв'язку з чим суд вважає не доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, викладеного в постанові серії АР №050834 від 30.10.2016 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, а зазначену постанову, такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2-12, 14-15, 17-20, 69-71, 158-163, ч.2 ст.1712 КАС України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії поліцейського роти №2 батальйону №2 УПП у м. Запоріжжі ДПП ГУНП у Запорізькій області капрала поліції Зубчук Катерини Олександрівни щодо винесення постанови серії АР №050834 від 30.10.2016 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225,00 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП.
Визнати протиправною та скасувати постанову серія АР №050834 від 30.10.2016 року, винесену поліцейським роти №2 батальйону №2 УПП у м. Запоріжжі ДПП ГУНП у Запорізькій області капралом поліції Зубчук Катерини Олександрівни у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.
Постанова згідно ч.2 ст.1712 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Вільямовська