Унікальний номер справи 333/4644/16-ц
Номер провадження 2/333/178/17
Іменем України
м. Запоріжжя 19 січня 2017 р.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., при секретарі Лященко В.А., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа - комунальне підприємство «Наше місто» про визнання права користування житловим приміщенням, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання за нею права користування житловим приміщенням - квартирою № 46 в будинк у № 30Б/19 по вул. Чумаченка/Ситова в м. Запоріжжі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що наймачем вказаної квартира була рідна тітка позивача ОСОБА_5, яка померла 16 липня 2016 р. При житті ОСОБА_5 з її дозволу у травні 2015 р. позивач вселилась у спірну квартиру. Позивач стверджує, що з того часу вона постійно мешкала у зазначеній квартирі разом з наймачем, доглядала її, допомагала по господарству, готувала їжу, надавала кошти для оплати ліків та комунальних послуг. Після смерті наймача позивач повністю сплатила похоронні послуги, залишилась мешкати у квартирі. Вважаючи себе членом сім'ї наймача квартири, позивач просить суд визнати за нею право користування вказаним житловим приміщенням.
Позивач в судовому засіданні підтвердила позовні вимоги, суду пояснила, що спірну квартиру в 1985 р. отримала ОСОБА_6, мешкала в ній разом з чоловіком ОСОБА_7, який є рідним братом її чоловіка та помер у 2002 р. З цього часу ОСОБА_6 мешкала одна у цій квартирі. Вона ж разом з чоловіком мешкала у тому ж будинку в квартирі № 67, яка на праві власності належить її чоловікові. У травні 2015 р. стан здоров'я ОСОБА_6 погіршився, вона запросила позивача мешкати у її квартиру для надання їй допомоги, догляду. З цього часу вона постійно мешкала у зазначеній квартирі разом з ОСОБА_6, доглядала її, допомагала по господарству, готувала їжу, надавала кошти для оплати ліків та комунальних послуг. При житті ОСОБА_6 вона зверталась в житловий орган із заявою про реєстрацію в квартирі, отримала для цього форму 15, але у реєстрації її відмовлено, оскільки вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Коли ОСОБА_6 померла, вона повністю сплатила похоронні послуги, залишилась мешкати у квартирі, вважаючи себе членом сім'ї наймача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та їх обґрунтування, посилаючись на положення ст. 64-65 ЖК України.
Представники відповідача та третьої особи позов не визнали, в судовому засіданні пояснили, що спірна квартира є власністю територіальної громади м. Запоріжжя, знаходиться на балансі КП «Наше місто». Наймачем цієї квартири була ОСОБА_5, яка померла 16 липня 2016 р. Позивач зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1/Ситова в м. Запоріжжі, де мешкає разом із чоловіком, з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі. На цей час позивач дійсно мешкає у спірній квартирі, але є тимчасовим мешканцем, не набувши права користування квартирою.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі ордеру, виданого 24 липня1985 р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради, наймачем квартири АДРЕСА_1/Ситова в м. Запоріжжі була ОСОБА_6, до членів її сім'ї відносився чоловік ОСОБА_7, якого знято з реєстрації в зв'язку зі смертю. (а.с. 4, 48)
За даними КП «Наше місто», на балансі якого перебуває квартира, котра є власністю територіальної громади м. Запоріжжя, в спірній квартирі зареєстрована лише ОСОБА_6. (а.с. 47, 49)
Згідно копії свідоцтва про смерть наймач квартири ОСОБА_6 померла 16 липня 2016 р. (а.с. 6)
В судовому засіданні позивач стверджує, що в спірну квартиру вона вселилась у травні 2015 р. за згодою наймача та з цього часу вона постійно мешкала у квартирі разом з ОСОБА_6, вела з нею спільне господарство, будучи членом сім'ї наймача.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала акт Центра обслуговування абонентів Запорізької міської ради від 8 липня 2016 р., згідно якому вона та ОСОБА_6 дійсно сумісно мешкали в спірній квартирі з 1 травня 2015 р. (а.с. 8), пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, котрі підтвердили в судовому засіданні факт сумісного проживання позивача з наймачем квартири у спірній квартирі з травня 2015 р., а також копію договору на надання послуг та похоронної атрибутики від 17 липня 2016 р. (а.с. 7), копії квитанцій про сплату комунальних послуг, наданих ОСОБА_6 (а.с. 9-10), заяву позивача про реєстрацію в спірній квартирі. (а.с. 50)
Вказані доказі судом не приймаються до уваги на підтвердження позовних вимог з огляду на наступне.
У відповідності зі ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що
випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно зі ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
В судовому засіданні встановлено, що з травня 2015 р. позивач дійсно надавала наймачу квартири ОСОБА_6 допомогу, доглядала її за станом здоров'я, готувала їжу, надавала кошти для оплати ліків та комунальних послуг. Однак характер зазначених дій не свідчить про те, що позивач постійно проживала разом з наймачем у спірній квартирі і вела з нею спільне господарство, що є обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї наймача квартири відповідно до положень ст. 64 ЖК Української РСР.
При цьому суд приймає до уваги, що позивач має свою сім'ю, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі; мешкає та зареєстрована разом з чоловіком у квартирі № 67 того ж будинку; членом сім'ї наймача не є, тому за нею не може бути визнано право користування іншим житловим приміщенням.
Пояснення позивача про те, що в спірну квартиру вона вселилась за згодою наймача, суд не приймає до уваги, оскільки на підтвердження цього ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу, а фактичні обставини справи не свідчать про те, що наймач висловлювали таку згоду. Не є доказом отримання згоди наймача на вселення ОСОБА_1 в квартиру заява про реєстрацію позивача в спірній квартирі (а.с. 50), оскільки ця заява датована 25 вересня 2014 р., а позивач стверджую, що в квартиру вселилась у травні 2015 р.
Надані позивачем на підтвердження позовних вимог копія договору на надання послуг та похоронної атрибутики від 17 липня 2016 р. (а.с. 7), копії квитанцій про сплату комунальних послуг, наданих ОСОБА_6 (а.с. 9-10), також не свідчать про ведення ними спільного господарства та постійного сумісного проживання.
З наведених підстав суд вважає за необхідне у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.
Керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа - комунальне підприємство «Наше місто», про визнання права користування житловим приміщенням - квартирою № 46 в будинку № 30Б/19 по вул. Чумаченка/Ситова в м. Запоріжжі відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.А.Фунжий