Справа № 317/4821/16-ц
пр.. №2/317/225/2017
19 січня 2017 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.,
при секретарі Капто Д.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, про відшкодування моральної шкоди, суд -
06.12.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що у період часу з 30.01.1980 року по 04.03.1980 року він проходив військову службу на території Афганістану у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 , де в зазначений період велись бойові дії.
У 1980 році під час виконання інтернаціонального обов'язку на території Афганістану позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку), шиї, тулуба, правої верхньої кінцівки. Після звільнення з військової служби стан здоров'я позивача був незадовільний. У 2005 році позивачу було встановлено третю групу інвалідності. У 2015 році позивач переніс гострий інфаркт міокарду. На засіданні Центральної військово-лікарняної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, було встановлено, що отримані поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, які в подальшому призвели до погіршення стану здоров'я.
У 2016 році позивачу було встановлено другу групу інвалідності. Внаслідок цього позивач відчуває глибокі моральні переживання та страждання, у зв'язку з чим просить стягнути з Міністерства оборони України на свою користь 50000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби.
Представника позивача - Головенко Ю.А. в судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити. Пояснила, що позивачу було завдано глибокі моральні переживання, внаслідок погіршення його стану здоров'я, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби. Так позивач постійно відчуває душевний дискомфорт та не може вести повноцінне громадське життя.
Представник відповідача - Зінченко С.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив суду, що позивачем не доведений факт неправомірних дій або бездіяльності, вини відповідача щодо спричинення моральної шкоди.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Факт наявності у позивача інвалідності підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 від 22 січня 2016 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи (а.с. 9).
Факт перебування на військовій службі на території Афганістану у складі військової частини польова пошта 93978 Харченко В.В. підтверджується: військовим квитком серії НОМЕР_3 від 24.04.1978 року, виданого Запорізьким районним військовим комісаріатом Запорізької області (а.с.10) та довідкою від 18.03.1997 року, виданою Центральним архівом Міністерства оборони (а.с.11).
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2413/Ж від 04.12.2015 року, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитись внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження позивачем служби під час виконання бойових дій в 1980 році (а.с. 13).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв, протокол №4709 від 10.12.2015 року, виданий головою Центральної військово-лікарської комісії, захворювання, поранення та контузія, що наявні у ОСОБА_3 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 14).
Наявність захворювань у позивача також підтверджується витягом з акту огляду у МСЕК від 02.02.1999 року (а.с.15); випискою з акту огляду МСЕК від 23.05.2005 року (а.с. 16); випискою з історії хвороби №1091/287/381 (а.с. 17); консультаційним висновком спеціаліста від 10.12.2015 року (а.с. 18); випискою із медичної карти стаціонарного хворого №8033/753 (а.с. 19); випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0302940 від 21.01.2016 року (а.с.20).
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Цивільним кодексом передбачено спеціальні підстави та порядок відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема, ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачено, відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, що відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів
Згідно зі ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Відповідно до ст. 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції.
Суд, задовольняючи позов, виходить з правового змісту ст. ст. 23, 1167 ЦК України, тобто з наявності визначених законом підстав для відшкодування моральної шкоди.
Ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законом порядку.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях.
У позивача друга група інвалідності, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, що дає змогу зробити висновок про право вимагати відшкодування моральної шкоди.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців, встановлює систему їх соціального захисту, зокрема, у разі втрати ними працездатності.
Згідно ч. 3 Закону України "Про збройні Сили України» передбачено, що Міністерство Оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду накладається на Міністерство Оборони України, як на уповноважений орган.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі №3-86гс14, який згідно з ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для суддів.
Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, яка була заподіяна позивачеві внаслідок втрати здоров'я, необхідно врахувати глибину моральних страждань та враховувати принцип розумності та справедливості, суд вважає достатнім розмір відшкодування у 30 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 23, 170, 1167, 1168, 1173 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 3 Закону України "Про збройні Сили України», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 30 000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії .
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області.
Суддя Мінгазов Р.В.