Справа № 357/7634/15-к
1-кп/357/586/15
25.09.2015 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42015110360000058 від 26.03.2015 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноші, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою професійною освітою, неодруженого, несудимого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 3 КК України, -
ЄВРІШ ОСОБА_7 , будучи призваним по мобілізації Золотонісько-Драбівським ОМВК Черкаської області на військову службу та призначеним наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 25.03.2014 року, № 62, на посаду кулеметника 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону, ВОС 101627, являючись військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4 ), яка дислокується у АДРЕСА_2 на б-рі 50-річчя Перемоги, діючи впорушення вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11,16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, 12 січня 2015 року самовільно залишив розташування військової частини і до 5 березня 2015 року, понад 1 місяць, був відсутній на службі без поважних причин, проводячи час на власний розсуд за місцем проживання у м. Золотоноші, Черкаської області, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Допитаний судом ЄВРІШ ОСОБА_7 повністю визнав себе винуватим у вчиненому і в повному обсязі підтвердив факт самовільного, за встановлених досудовим слідством обставин, залишення 12.01.2015 року дислокованої у АДРЕСА_2 , військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4 ), у якій проходив військову службу, та відсутності на службі до 05.03.2015 року.
Показав, що самовільно залишив розташування військової частини через те, що невірно зрозумів повідомлення командування про майбутню демобілізацію із Збройних Сил. Не повідомивши командирів він залишив розташування своєї військової частини і поїхав додому у АДРЕСА_3 . А 05.03.2015 року, дізнавшись про те, що його розшукують, добровільно з?явився в розташування частини. У вчиненому розкаявся.
Повністю визнавши себе винним у вчиненому, в повному обсязі погодившись з обвинуваченням та не оспорюючи фактичних обставин інкримінованого йому злочину, будучи належним чином ознайомленим з положеннями ст. 349 ч. 3 КПК України та наслідками їх застосування, ЄВРІШ ОСОБА_7 просив суд не досліджувати зібрані у провадженні докази та обмежитись його власним визнанням своєї винуватості.
Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненому повністю доведена в судовому засіданні, і що дії останнього вірно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад один місяць.
При обранні покарання для ЄВРІША ОСОБА_7 суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, пом?якшуючі відповідальність обвинуваченого обставини, як то добровільне з?явлення із зізнанням, повне визнання вини та щире каяття у вчиненому, наявність статусу учасника бойових дій, враховує особу обвинуваченого, котрий уперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, за місцем проживання та по роботі, а також відсутність будь-яких обтяжуючих відповідальність обвинуваченого обставин, і вважає, що виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства.
З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України і, призначивши останньому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ст. 407 ч. 3 КК України, звільнити від його відбування з випробуванням та іспитовим строком, з покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374-376 КПК України, суд -
ЄВРІША ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 3 КК України, та призначити йому покарання за ст. 407 ч. 3 КК України у виді 2 /двох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК Уукраїни звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 /один/ рік, зобов?язавши останнього не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця постійного проживання та регулярно з?являтись на реєстрацію.
Контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.
Обрати ОСОБА_10 на період до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді особистого зобов?язання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області, через Білоцерківський міськрайонний суд, протягом 30 діб.
Суддя: ОСОБА_1 ,