Справа № 159/3870/16-п Провадження №33/773/71/17 Суддя в 1 інстанції: Миронюк М. Г.
Категорія:ст.ст. 130 ч.1, 124, 122-4 КУпАП Доповідач: Клок О. М.
23 січня 2017 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю скаржника ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу на постанову судді Ковельського міськрайонного суду від 14 грудня 2016 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 130 ч.1, 124, 122-4 КУпАП,
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч.1, 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 30 вересня 2016 року о 10 год.00хв. в м.Ковелі по вул. Володимирській, керуючи автомобілем «Форд Сієра», р.н. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки в наслідок чого не впорався з керуванням та здійснив наїзд на бордюрний камінь з лівої сторони по напрямку руху автомобіля, чим порушив вимоги п.2.3 (б), 12.1 ПДР. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Він же, 30 вересня 2016 року о 10 год.00хв. в м.Ковелі по вул.Володимирській, керував автомобілем «Форд Сієра», р.н. НОМЕР_1, будучи причетним до ДТП, від проходження медичного огляду в медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
Він же, 30 вересня 2016 року в м.Ковелі по вул.Володимирській, керуючи автомобілем «Форд Сієра», р.н. НОМЕР_1, будучи причетним до ДТП, залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 ПДР.
Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неповно та необ'єктивно з'ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимогам законодавства. Зазначає те, що в його діях відсутні склади інкримінованих правопорушень, оскільки, в автомобілі вистрілило колесо, після чого він пішов за допомогою, при цьому вважає необ'єктивними та суперечливими пояснення інших свідків. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, а справу закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку скаржника, який апеляційну скаргу підтримав з викладених в ній підстав та просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, пояснивши, що дійсно вживав алкоголь через орієнтовно 01-01.30год. після того як був причетний до ДТП і в подальшому відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, суддя приходить до наступного висновку.
Факт вчинення ОСОБА_2 правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч.1, 124, 122-4, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема рапортами працівників поліції (а.с. 4, 12, 15), схемою місця пригоди, висновком щодо результатів медичного огляду і відмови (а.с.6), схемою місця пригоди (а.с.13), яка складена з участю понятих.
Окрім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили обставини інкримінованих правопорушень та достовірність інформації, яка викладена в рапортах працівників поліції, вказали, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, при цьому відразу після пригоди втік. Підстав в апеляційного суду ставити під сумнів показання вказаних свідків немає, не наведені такі підстави і в самій апеляції.
Також поясненнями свідка ОСОБА_6 частково підтверджується факт події вчинених правопорушень.
Наведені докази в своїй сукупності дають можливість чітко відтворити обставини події, які були на момент та після вчинення правопорушень, а тому суддя знаходить доводи скаржника про те, що він не вчиняв правопорушень безпідставними.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції не могли оперативно прибути на місце пригоди, не є такими, які вказують про відсутність в його діях ознак правопорушень і, на думку суду, не вплинули в даному випадку на правильність прийнятого суддею рішення.
Інші доводи скарги взагалі не підтверджені будь-якими фактичними даними.
Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суд першої інстанції, оцінивши всі докази в сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч.1, ст.124, 122-4 КУпАП, а доводи апеляції фактично були досліджені та об'єктивно спростовані при розгляді справи суддею першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Суддя суду першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 ч.2 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, обставини справи, а тому призначив ОСОБА_2 безальтернативне адміністративне стягнення, у відповідності до вимог ч.2 ст.36 КУпАП, саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.М.Клок