Справа № 165/1544/16-ц
Провадження № 2/165/35/17
16 січня 2017 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі
головуючого судді Ушакова М.М.,
при секретарі Лубаєвській Л.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
12 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником квартири №10 житлового будинку №14 за адресою 15-й мікрорайон в м. Нововолинську, Волинської області, яку набув за договором купівлі-продажу квартири від 12.11.2010 року, право власності на яку зареєстроване в КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 22.02.2011року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.
Між ним та відповідачами ( продавцями спірної квартири) була домовленість, яка викладена в п. 7 договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2010р., зокрема, про те, що відповідачі зобов'язуються сплатити заборгованість з комунальних послуг, знятись з реєстрації і звільнити продану ними квартиру до 12.11.2010 року. Відповідач ОСОБА_2 з двома малолітніми дітьми знялась з реєстрації в спірній квартирі 11.11.2010р, тобто до укладення договору купівлі-продажу квартири і фактично на день відчуження квартири не проживала в цій квартирі
Відповідач ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_8 знялись з реєстрації в спірній квартирі 15.11.2010р., але відмовились виселятись з квартири. Тому він звернувся в Нововолинський міський суд з позовом до ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_8 про виселення відповідачів зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Нововолинського міського суду від 22 червня 2012р., його позов було задоволено і постановлено рішення про усунення йому перешкод у користуванні квартирою і виселення зі спірної квартири відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_8, який помер 01 травня 2012р.
Постановою державного виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ від 23.08.2012р. було відкрито виконавче провадження і запропоновано боржнику самостійно виселитись до 07.09.2012 р. З постанови ВДВС Нововолинського МУЮ від 13.09.2012р. про закінчення виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_3 виселилась з його квартири добровільно у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження термін, проте фактично вона не виселилась з квартири, а продовжувала проживати разом з відповідачем ОСОБА_2, яка вселилась в спірну квартиру з її малолітніми дітьми. Отже рішення суду не було виконане і квартира не була передана йому звільненою від майна боржника.Таким чином, відповідачі, не являючись членами його сім'ї тривалий час продовжували безоплатно користуватися його квартирою поза його волею. Його вимоги про передачу йому квартири відповідачі ігнорували і не виселялись з квартири чим перешкоджали йому користуватись та розпоряджатись його власністю. Тому він змушений був повторно звернутися до суду за захистом своїх прав власника.
Нововолинський міський суд ухвалив рішення від 05.04.2013р. про виселення ОСОБА_2К з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, із спірної квартири без надання, іншого житлового приміщення та про передання відповідачем йому квартири, вільної від речей, домашнього вжитку і обстановки, та ключів від вхідних дверей належної йому квартири.
18 червня 2013р. ВДВС Нововолинського МУЮ було відкрите виконавчі провадження по виконанню виконавчого листа Нововолинського міського суду по даному рішенню.
З постанови ст. державного виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ про закінчення виконавчого провадження вбачається, що 26 червня 2013 р. був складений акт в присутності боржника ОСОБА_2 про те, що вона без поважних причин не виконала виконавчий документ і в той же день державним виконавцем булла винесена постанова про накладення на ОСОБА_2 штрафу в сумі340 грн. 02.07.2013р. був складений акт про повторне невиконання боржником даного виконавчого листа і повторно накладено на неї штраф в розмірі 680грн. 02.07.2013р. направлено подання в прокуратуру м. Нововолинська про притягнення останньої до кримінальної відповідальності.
На виконання постанови начальника УДВС ГУЮ у Волинській області від 02.10.2013р. виконавче провадження у даній справі було передане до УДВС ГУЮ Волинській області і 21.10.2013р. державним виконавцем направлено боржнику ОСОБА_2 пропозицію виконати рішення суду та звільнити квартиру до 04.11.2013р.На підставі письмової заяви боржника щодо перебування на стаціонарному лікуванні її неповнолітнього сина постановою державного виконавця від 04.11.2013р. було зупинено виконавче провадження, яке в подальшому відновлено по закінченню лікування постановою від 10.12.2013р.
Після поновлення виконавчого провадження державним виконавцем 11.12.2013р. направлено боржнику пропозицію звільнити квартиру до 25.12.2013р. Однак боржник добровільно не висилилась з квартири, а примусове виселення в період з грудня 2013р. по 03 березня 2014 не було здійснене без будь-яких поважних причин та законних підстав.
Також зазначає, що державний виконавець неодноразово зупиняв виконавче провадження, зокрема 3.03.2014р., з 29.05.2014р. по 21.08.2014р., 6.03.2015р., тощо, а в період з 22 серпня 2014 року по 06 березня 2015 р. виселення відповідачів із спірної квартири не було здійснене без будь-яких законних підстав.
Постановою від 03.06.2015р. державним виконавцем вкотре було поновлено виконавче провадження з примусового виконання і він вкотре запропонував боржнику самостійно виконати рішення суду до 01.07.2015р.
З акту державного виконавця від 03.07.2015р. вбачається, що при виїзді за адресою квартири, з якої необхідно було виселити боржника, встановлено, що ОСОБА_2 рішення суду не виконала, в квартиру для примусового виконання рішення суду не допускає. 21.07.2015р. державним виконавцем направлено боржнику пропозицію звільнити квартиру самостійно до 05.08.2015р., однак боржник добровільно не висилилась з квартири, а призначене виселення на 06.08.2015р. державний виконавець також не виконав через перешкоджання, організоване відповідачами що вбачається з акту від 6.08.2015р.
24.07.2015р. державним виконавцем направлено боржнику чергову пропозицію звільнити квартиру самостійно до 08.12.2015р. Однак, боржник добровільно не виселилась з квартири, а примусове виселення, призначене на 09.12.2015р. державний виконавець також не виконав, а постановою від 10.12.2015р. закінчив виконавче провадження пославшись на те, що при виїзді на квартиру ним зі слів ОСОБА_3 встановлено, що в даній квартирі проживає мама боржниці ОСОБА_3, що всі речі та побутові предмети в даній квартирі належать їй на праві приватної власності, що за даною адресою майна боржника ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей немає.
І лише 26 липня 2016р., коли прибув державний виконавець для здійснення примусового виселення з квартири, виселення відбулось зі згоди боржника, що вбачається з акту державного виконавця від 26 липня 2016р. та постанови про закінчення виконавчого провадження від 27 липня 2016р.
Позивач зазначає, що незважаючи на те, що боржнику ОСОБА_2 в 2013 році було надано соціальне житло в селищі Жовтневе міста Нововолинська Волинської області, а рішенням виконкому Нововолинської міської ради від 17 грудня 2015р. №576 виділена соціальна квартира за адресою: м. Нововолинськ, вул. Кобзаря, 61/9 загальною площею 24 кв м., відповідачі безпідставно невиправдано тривалий час не виселялися з його квартири.
Посилається на ст. 16 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захист цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Покликається також на статтю 23 ЦК України, згідно якої особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав, статтю 1167ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною друге цієї статті.
Зазначав, що з вини відповідачів йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він тривалий час зазнавав моральних страждань, які виразились у тому, що порушувалось його право власника вільно володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном через навмисне зволікання з виселенням відповідачів з його квартири. Його дочка, для проживання якої він придбав квартиру, також терпить всі ці роки незручності, оскільки вимушена проживати разом чоловіком і маленькою дитиною в двокімнатній квартирі разом з матір'ю. Він не мав доступу до своєї квартири з вини відповідачів, тому був позбавлений можливості встановити квартирні засоби обліку (лічильники), здійснити необхідний ремонт в квартирі.В даний час ціни на лічильники, будівельні матеріали та послуги з ремонтних робіт значно зросли і, відповідно збільшаться його витрати.
Він неодноразово нагадував та просив відповідачів про звільнення квартири, звертався із десятками скарг до керівних органів Міністерства юстиції України, Департаменту контролю за виконанням рішень суду, Департаменту Державної виконавчої служби МУЮ, Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції Волинській області, начальника УДВС Головного територіального управління юстиції Волинській області та Генерального прокурора України, прокурора Волинської області, просив вжити необхідних заходів для забезпечення виконання виконавчого листа про виселення боржника. Добиваючись виселення відповідачів із своєї квартири, змушений звертатися до адвокатів, в суди, органи виконавчої служби, писати безліч скарг в державні та правозахисні органи, що вплинуло на усталений спосіб його життя, поніс значні судові витрати, втрату свого часу, а постійні відмови та безпідставні зволікання відповідачів виселитись з квартири і сплачувати комунальні послуги, форма, в якій вони висловлювали свою відмову, погрози та обзивання його непристойними словами принижували його гідність. Так само принизливим було для нього довготривале ходіння до виконавчої служби з проханням виконати судове рішення і розуміння свого безсилля домогтися утвердження справедливості та реалізувати своє майнове право.
Зазначав, що відповідачі ОСОБА_2 з дітьми та ОСОБА_3 невиправдано тривалий час з 12.11.2010р. по 26 липня 2016р. добровільно не виселялись з його квартири, продовжували нею безоплатно користуватись, не оплачуючи комунальних послуг, у зв'язку із чим було видано судовий наказ від 11.02.2015 р. про стягнення з нього 4291,54 грн. заборгованості за опалення квартири, в якій проживали відповідачі. Також він просив Нововолинське управління газового господарства припинити подачу газу в квартиру, однак на вимогу прокурора м. Нововолинська газопостачання було поновлене з ціллю захисту прав дітей та відповідачів на забезпечення належних умов проживання.
Станом на червень 2016р. заборгованість по квартирі, якою користувались відповідачі становить 17818грн. Щоб стягнути з відповідачів в судовому порядку зазначену суму заборгованості, він змушений сплатити заборгованість комунальним службам.
Відповідачі не тільки надзвичайно тривалий час не виселялись з його квартири, але й не передали йому її в належному стані. В п.7 договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2010 року передбачено, що відповідачі взяли на себе обов'язок по утриманню і квартири, а також відповідати за стан квартири до моменту її фактичного звільнення, зазначений в п. 6 даного договору. Однак, відповідачі привели квартиру в неналежний житловий стан, розвели бліх, через що він змушений був викликати спеціальну службу для дезінсекції квартири та знищення бліх, що підтверджується квитанцією про оплату цієї послуги. В квартирі не працюють всі крани подачі холодної і гарячої води, пошкоджені ручки на всіх вікнах та дверях, вийшла з ладу електропроводка.
Тому він вважає, що відповідачі мають відшкодувати завдану йому з їх вини моральну шкоду, розмір якої, виходячи з її характеру та тривалості, цинічної поведінки відповідачів, технічного стану звільненої квартири, погроз з їх сторони він оцінює в 55000 грн., яку просив стягнути з відповідачів солідарно в його користь.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пiдтримав позовнi вимоги, з підстав, зазначених в позовній заяві, крім того суду пояснив, що між ним та відповідачами ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6 було укладено договір купiвлi-продажу квартири вiд 20.11.2010 року, на підставі якого він придбав у відповідачів у власність квартиру №10, в житловому будинку №14 на 15-му мiкрорайонi в м. Нововолинську Волинської областi.
Згідно п. 7 договору купiвлi-продажу квартири вiд 20.11.2010 року продавці квартири - відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6 зобов'язувалися знятися з реєстрації особисто та з іншими особами, які проживають у квартирі, звільнити квартиру від речей, вилучити ключі від квартири в осіб, які їх мали і передати квартиру покупцеві до 12 листопада 2010 року. Однак відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 станом на 12 листопада 2010 року продану ними квартиру не звільнили та не передали позивачу, а фактично звільнили продану ними квартиру та передали її позивачу лише 26 липня 2016 року, у зв'язку із цим було порушено його права, як власника квартири, а тому на підставі пункту 7 договору купiвлi-продажу квартири він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яку оцінив у 55000грн. та яку просив стягнути солідарно з відповідачів.
Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представники в судовому засіданні позов не визнали, подали до суду письмове заперечення (а.с. 113) та суду пояснили, що право на відшкодування моральної шкоди виникає лише за наявності передбачених законом умов або підстав. Вважають, що позивачем не доведено обставин які доводять неправомірність дій відповідачів, не встановлено вини відповідачів, не доведено належними доказами наявності моральної шкоди та її розміру, а тому у задоволенні позову просили відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково у зв'язку з наступним.
В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6 було укладено договір купiвлi-продажу квартири вiд 20.11.2010 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 купив у ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, а останні продали йому квартиру №10, в житловому будинку №14 на 15-му мiкрорайонi в м. Нововолинську Волинської областi (а.с.5).
Із витягу про державну реєстрацію прав вбачається, що 22.02.2011р. за ОСОБА_1 відповідно до договору купiвлi-продажу квартири вiд 20.11.2010 року було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: 15-й мікрорайон, 14/10, в м. Нововолинську Волинської області (а.с.6).
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Нововолинського міського суду від 16 лютого 2012 року було відмовлено у задоволеннi позову ОСОБА_10, Лук'яненко ОСОБА_7 Михайлiвни, Лук'яненко Юлiї Миколаївни до ОСОБА_1, третя особа на сторонi відповідача без самостiйних вимог приватний нотарiус ОСОБА_11, про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу квартири №10, в житловому будинку №14 на 15-му мiкрорайонi в м. Нововолинську вiд 12 листопада 2010 року (а.с. 7-8).
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Нововолинського міського суду від 22 червня 2012 року було виселено ОСОБА_3 із квартири, що знаходиться за адресою Волинська область, м. Нововолинськ, 15-й Мікрорайон, будинок 14 (чотирнадцять), квартира 10 (десять) без надання іншого житлового приміщення (а.с. 7-8) та відкрито виконавче провадження (а.с. 9-10).
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Нововолинського міського суду від 05 квітня 2013 року було виселено ОСОБА_2 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_9 Кобаєвичем, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 Кобаєвичем, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири №10 будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську Волинської області без надання іншого житлового приміщення. Зобов'язано ОСОБА_2 виконати умови договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року, передавши ОСОБА_1 квартиру №10 в будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську Волинської області, вільну від речей домашнього вжитку і обстановки, та ключі від належної йому квартири.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири №10 будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську Волинської області від 12 листопада 2010 року було відмовлено (а.с. 12-14).
Судом встановлено, що 18.06.2013 року було відкрито виконавче провадження по виконанню даного рішення Нововолинського міського суду від 05 квітня 2013 року про виселення ОСОБА_2 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_9, ОСОБА_8 (а.с. 16).
В судовому засіданні встановлено, що рішення Нововолинського міського суду від 05 квітня 2013 про виселення відповідача ОСОБА_2 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_9, ОСОБА_8, з квартири №10 будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську, Волинської області без надання іншого житлового приміщення тривалий час перебувало на примусовому виконанні у виконавчій службі, неодноразово зупинялося, у зв'язку із чим позивач ОСОБА_1 звертався із заявами та скаргами в різні інстанції у зв'язку із невиконанням даного рішення суду (а.с. 15-45, 48-80).
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 17 грудня 2015р. №576 відповідачу ОСОБА_2 було виділено соціальне житло - квартиру за адресою: м. Нововолинськ, вул. Кобзаря, 61/9, загальною площею 24 кв. м. (а.с. 46).
Судом встановлено, що станом на червень 2016р. заборгованість по комунальних послугах по квартирі №10, житлового будинку №14 за адресою 15-й мікрорайон в м. Нововолинську, Волинської області становить 17818грн. (а.с. 47).
В судовому засіданні встановлено, що згідно п. 7 договору купiвлi-продажу квартири вiд 20.11.2010 року продавці квартири - відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6 зобов'язувалися знятися з реєстрації особисто та з іншими особами, які проживають у квартирі, звільнити квартиру від речей, вилучити ключі від квартири в осіб, які їх мали і передати квартиру покупцеві до 12 листопада 2010 року.
Цим же пунктом договору купiвлi-продажу квартири передбачено, що у випадку порушення цього пункту договору з боку продавців, покупець має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, а після спливу строку звільнення, за умови державної реєстрації цього договору та права власності на його ім'я, має право безперешкодного доступу до вказаної квартири, і в разі порушення прав власника має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ст. 611 ЦК України, положеннями якої передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що умовами договору купівлі-продажу квартири, укладеного 12 листопада 2010 року, а саме пунктом 7 договору передбачено обов'язок продавців - відповідачів по справі ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнити квартиру від речей, вилучити ключі від квартири в осіб, які їх мали і передати квартиру покупцеві - позивачу ОСОБА_1 до 12 листопада 2010 року.
Умовами даного договору купівлі-продажу квартири, а саме пунктом 7 договору також передбачено право покупця на відшкодування завданої йому моральної шкоди як виду цивільно-правової відповідальності за порушення продавцями, зокрема, строку звільнення та передачі продавцями покупцю квартири.
За таких обставин доводи позивача ОСОБА_1 в частині виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 умов договору купівлі-продажу квартири вiд 20.11.2010 року є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
В судовому засіданні встановлено, що згідно пункту 7 договору купівлі-продажу квартири, укладеного 12 листопада 2010 року відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 зобов'язані були звільнити продану ними квартиру від речей, вилучити ключі від квартири в осіб, які їх мали і передати квартиру позивачу ОСОБА_1 до 12 листопада 2010 року.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 станом на 12 листопада 2010 року продану ними квартиру без поважних причин не звільнили та не передали позивачу, а фактично відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнили продану ними квартиру та передали її позивачу ОСОБА_1 лише 26 липня 2016 року, у зв'язку із чим на думку суду було порушено права позивача ОСОБА_1 як власника квартири, а саме його право на володіння, користування та розпорядження придбаною ним у відповідачів квартирою.
Таким чином, суд вважає, що невиконанням пункту 7 договору купівлі-продажу квартири відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 заподіяно позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду, яка має бути ними відшкодована.
Разом з тим позивач ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах розмір завданої йому відповідачами моральної шкоди визначив в сумі 55000грн., які просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, однак саме такий розмір моральної шкоди в судовому засіданні позивачем не доведено, та не надано суду доказів на підтвердження саме такого розміру моральної шкоди.
Також позивачем не наведено правового обґрунтування стягнення моральної шкоди з відповідачів в солідарному порядку.
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, враховуючи положення ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи майновий стан відповідачів, те, що відповідач ОСОБА_3 не працює, є пенсіонером та вдовою, що у відповідача ОСОБА_2 є на утриманні двоє неповнолітніх дітей (а.с. 12-14) суд вважає, що з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 слід стягнути в користь позивача ОСОБА_1, з кожного, по 500 (п'ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири, укладеного 12 листопада 2010 року.
Також до стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з кожного, в користь позивача ОСОБА_1 підлягають судові витрати (а.с. 1, а.с. 83-86) пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме по 275,60грн. з кожного.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі статей 13, 15, 23, 509, 610, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 655 Цивільного Кодексу України, суд -
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1, з кожного, по 500 (п'ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири, укладеного 12 листопада 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з кожного, в користь ОСОБА_1 по 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60коп. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя М.М. Ушаков