Справа № 136/2164/16-ц
іменем України
"20" січня 2017 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.
за участю секретаря Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував таким.
Він, ОСОБА_1, являється співвласником квартири, що розташована в АДРЕСА_1 Іншими співвласниками квартири за зазначеною адресою є його дружина та син, які визначені третіми особами по справі. Відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі за її проханням для того щоб отримати закордонний паспорт, проте з 2011 року з моменту реєстрації вказана особа у належній йому квартирі не проживає. Ураховуючи те, що реєстрація відповідача перешкоджає позивачеві здійснювати свої правомочності стосовно об'єкта нерухомості, тому він просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування вищевказаним житловим приміщенням.
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась хоча про час та місце розгляду справи була оповіщені шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця її проживання.
Ураховуючи те, що позивач скористався своїми правами врегульованими ч.2 ст.158 ЦПК України, а відповідач, за правилами ст.74 ч.5 ЦПК України вважається таким, що судовий виклик йому вручений належним чином, за таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.169 ЦПК України та проводить розгляд справи в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, в загальному порядку за відсутності згоди позивача на заочний розгляд справи, не здійснюючи фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає правилам ст.197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про таке.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло виданим 28.03.1925 року Районною радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області (а.с.5), ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються співвласниками квартири, що розташована в АДРЕСА_1
Згідно записів вчинених у Домовій книзі на вищевказану квартиру, судом встановлено, що у ньому зареєстровано по-між позивача та третіх осіб з 20.09.2011 року ОСОБА_2, про що проставлено штемпель відповідної форми та змісту.
Як убачається із Акту обстеження складеного в складі депутата та сусідів, затвердженого Липовецьким міським головою 30.09.2016 року, ОСОБА_2 дійсно зареєстрована, але не проживає в АДРЕСА_1 з 20.09.2011 року по даний час (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Зі змісту ст.ст.150, 156 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Наведене свідчить, що відповідач була зареєстрована в належній позивачеві квартирі як тимчасовий мешканець, в якій вона не проживала, договір найму (оренди) з нею не укладався, плати за користування житловим приміщенням, відповідач не несла.
На підставі ст. 71 ЖК України, тимчасового мешканця можна виселити за рішенням суду, якщо він не проживає в житловому приміщенні без поважних причин більше шести місяців та не сплачує за комунальні послуги.
Ухвалою суду від 29.12.2016 року відповідачеві було запропоновано надати письмові заперечення проти позову із посиланням на докази.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.58-59 ЦПК України, які підтверджували поважність причин відсутності відповідача за зареєстрованим місцем проживання чи виконання ним будь- яких обов'язків щодо користування житлом.
Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням визначено ст.72 ЖК України, в силу якої визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в порядку встановленому законом.
У позові позивач стверджує, що реєстрація відповідача у належній йому квартирі перешкоджає здійснювати йому свої правомочності щодо нерухомості.
Водночас ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи проводиться протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою, свідоцтва про смерть.
З аналізу вказаної норми слідує, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміни чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Згідно норм чинного законодавства позивач, як власник житла, має право вимагати визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки він був відсутній за місцем проживання без поважних причин понад встановлені чинним законодавством строки, так як інше не було встановлено домовленістю між ними чи законом, тому позовні вимоги ґрунтуються на нормах закону, отож підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання судових витрат суд керується нормами ст.ст.79, 88 ЦПК України та присуджує із відповідачів на користь позивача документально підтвердженні судові витрати у вигляді судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.16, 319, 321 ЦК України, ст.71, 72, 150, 156 ЖК України, ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , ст.ст.10, 11, 58-60, 88, 158 ч.2, 169, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 551,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д. Т. Кривенко