Справа № 145/1612/16-а
Провадження №2-а/145/6/2017
іменем України
18.01.2017 р. Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняк І. О. ,
при секретарі Тихій О.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниця про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
встановив:
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якій вказує, що з жовтня 2010 року йому безстроково призначено пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено посадові оклади відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників.
У зв'язку з цим, 22.06.2016 він звернувся до Управління ПФУ в м. Вінниці із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років, виходячи з фактично нарахованих виплат станом на 01.12.2015 з посади прокурора Вінницького району, розмір яких підтвердив довідкою прокуратури Вінницької області від 26.05.2016 № 18/164.
Листом від 23.06.2016 відповідач відмовив йому у здійсненні перерахунку пенсії. Вказане рішення мотивував тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до спецзаконів, в тому числі до Закону Україні «Про прокуратуру».
З цієї норми відповідач зробив висновок, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаним законом не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Вважає дане рішення протиправним, та таким, що суттєво обмежує зміст та обсяг його пенсійних прав, зокрема, порушує встановлене законом право на перерахунок пенсії, яке він бажав реалізувати, що завдає йому матеріальних збитків, знижує його життєвий рівень всупереч забороні на таке обмеження, встановленій ст. 22 Конституції України, виходячи з наступного.
З органів прокуратури він звільнений 08.10.2015 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатів поряд з іншими працівниками, які набули право на пенсію за вислугу років. У зв'язку із звільненням за перерахунком пенсії не звертався.
Правовідносини з питань його пенсійного забезпечення виникли не пізніше жовтня 2010 року - часу призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 1991 року у редакції від 03.08.2010, чинній на день призначення пенсії.
Статтею 50-1 (ч.ч. 12, 17) у зазначеній редакції Закону України «Про прокуратуру» визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч.12).
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17).
Отже, на момент виникнення у нього права на пенсію, право на її перерахунок, підстави та порядок перерахунку були встановлені у Законі України «Про прокуратуру» від 1991 року.
Нині чинним Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 також передбачено право на перерахунок раніше призначених прокурорам пенсій. Частинами 13 та 20 ст. 86 цього Закону визначено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Проте, станом на час звернення із заявою про перерахунок пенсії такі умови і порядок Кабінетом Міністрів України не визначені.
Отже, як станом на час виникнення правовідносин щодо пенсійного забезпечення (жовтень 2010 року), так і станом на час звернення за перерахунком (22.06.2016) законодавцем у Законах України «Про прокуратуру» 1991 та 2014 років передбачено право на перерахунок пенсії.
Однак, якщо Законом 1991 року порядок перерахунку пенсій був визначений, то за Законом 2014 року механізм реалізації права не встановлений.
Спори, що виникають з правовідносин щодо реалізації права на соціальний захист, неодноразово були предметами розгляду Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, якими сформовані визначені та сталі правові позиції з питань застосування норм права до правовідносин з питань пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, яким пенсії призначаються за спеціальними законами.
За таких обставин, не підлягав до застосування Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УПІ від 02.03.2015, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність та ст. 22 Конституції України, якою заборонено звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Крім того, зазначеним Законом зміни щодо умов та порядку пенсійного забезпечення працівників прокуратури не вносились ні у Закон «Про прокуратуру» 1991 року, ні у Закон «Про прокуратуру» 2014 року.
Позиція щодо незастосування зазначеного закону реалізована Вищим адміністративним судом України у наведеному вище рішенні від 19.05.2016 у справі № К/800/476/16.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13.05.1997 № 1-зп зазначив, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадянах упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту (абзаци перший і другий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення). Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2000 КСУ від 19.04.2000). Мета принципу незворотності - блокувати ущемлення прав і свобод людини з боку держави. Така направленість тлумачення цього принципу робить його однією з важливих гарантій захисту від свавілля з боку влади, безпеки людини як громадянина, довіри до державних інституцій. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Відповідно до п.13 розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 -VII зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Незважаючи на це, Кабінетом Міністрів України до сьогодні умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури не розроблені.
Діюче законодавство не встановлює порядок та механізм реалізації такого права лише для працівників прокуратури, що порушує як принцип рівності, так і правової визначеності.
Як свідчить практика Верховного Суду України відсутність конкретного механізму реалізації закону не може бути для посадових осіб підставою для відмови в його виконанні.
Вважає, що управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці зобов'язане було при вирішенні його заяви про перерахунок пенсії керуватись вимогами ст. 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та ст. 58 Конституції України про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, а також вимогами ч. 12, 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 1991 року у редакції, що діяла на час призначення його пенсії, щодо порядку перерахунку його та строку виплати її різниці.
Просить визнати його право на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням посадових окладів відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років, реалізовані через лист від 23.06.2016 (б/н).
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці : перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області № 18/164 від 26.05.2016 про заробітну плату у розмірі 90 % з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016; виплатити різницю між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою; виплачувати перераховану відповідно до цього пункту пенсію у подальшому.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги, просить їх задоволити.
Представник відповідача у судове засіданні не з"явився, причин неявки не повідомив. Відповідно до наданих заперечень просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону україни «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, від 03.08.2010) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
З жовтня 2010 року позивачу ОСОБА_1 безстроково призначено пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що сторонами не оспорювалось.
Після призначення пенсії позивач продовжував працювати. 22.06.2016 він звернувся до Управління ПФУ в м. Вінниці із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років, виходячи з фактично нарахованих виплат станом на 01.12.2015 з посади прокурора Вінницького району.
Згідно довідки прокуратури Вінницької області від 26.05.2016 № 18/164 заробітна плата прокурора Вінницького району з 01 грудня 2015 року становить 13322,36 грн.
23.06.2016 позивача повідомлено про відмову в перерахунку пенсії.
Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права (пенсія призначається в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати незалежно від стажу роботи).
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини 13 і 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали, змінилася лише нумерація частин цієї статті.
Так, згідно з частиною 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції Закону станом на березень 2014 року).
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України № 213 від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", «Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про судову експертизу", «Про Національний банк України", «Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
За матеріалами справи вбачається, що позивач працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 2010 році за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час набуття такого права.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, суд вважає, що положення п.5 Прикінцевих положень закону №213 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім цього, в тексті закону чітко визначено «з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України».
Ураховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частина 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнала.
Отже, суд не приймає посилання відповідача щодо того, що пенсії в порядку та умовах, визначених на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону №213 з 01.06.2015 року не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Вважає, що враховуючи, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення між ОСОБА_1 та відповідачем виникли не пізніше жовтня 2010 року, до них слід застосовувати правову норму, з урахуванням рівня досягнутих прав, - ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 року у редакції станом на 03.08.2010.
Вказане узгоджується із висновками, які викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.07.2016 (справа № 159/667/16-а) у спорі щодо перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру», зокрема, що право на перерахунок пенсії виникло з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року та від 17 грудня 2013 року № 21-445а13.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Наведені вище норми закону узгоджуються з висновками Конституційного Суду України, згідно з якими, зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Оскільки на момент виходу позивача на пенсію в 2010 році, її граничний розмір не обмежувався жодним законодавчим актом, при проведенні перерахунку він також не може бути обмежений.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнати противоправними дій Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 26.05.2016, підлягають задоволенню.
Статтею 50-1 (ч.ч. 12, 17) у зазначеній редакції Закону України «Про прокуратуру» визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч.12).
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17).
Керуючись ст. 7-12, 69, 71, 159-163, 183-2, 256 КАС України, ЗУ «Про прокуратуру» від 1991 року, ЗУ «Про прокуратуру» 14.10.2014 року,
постановив :
Позов задоволити частково.
Визнати право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням посадових окладів відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років, реалізовані через лист від 23.06.2016 (б/н).
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці: перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області № 18/164 від 26.05.2016 про заробітну плату у розмірі 90 % з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016;
виплатити різницю між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тиврівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ратушняк І. О.