Справа № 161/4674/16-ц
Провадження № 2/161/232/17
18 січня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Гриня О.М.
при секретарі - Муригіній А.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника третьої особи органу опіки та піклування Луцької міської ради ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та орган опіки та піклування Луцької міської ради, про визнання недійсним договору іпотеки, --
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції про визнання недійсним договору іпотеки.
Свій позов обґрунтовує тим, що 17.07.2007 року між ВАТ «Волиньрибгосп» та ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати його батькові ОСОБА_7 кредитні кошти в сумі 53800,00 доларів США строком на 240 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитом, того ж дня, між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, що посвідчувався приватним нотаріусом ОСОБА_5 Предметом договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 33/14.
Вважає, що зміст вказаного іпотечного договору суперечив на момент його укладення вимогам чинного законодавства та його правам.
Зазначає, що на час укладення договору іпотеки не було надано письмової згоди на передачу в іпотеку житла органу опіки та піклування Луцької міської ради, чим порушено його право користування даною квартирою як малолітнього члена сім'ї співвласників житла.
Крім того, вказує на те, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири, право власності на неї у покупця виникає після його державної реєстрації. Державна реєстрація права власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 була проведена КП «ВО БТІ» лише 11.02.2008 року. Таким чином, вважає, що станом на 05.07.2007 року його батько не міг надати відповідачу необхідні документи для підготовки до укладення договору іпотеки, оскільки не був власником вказаної квартири.
Разом з тим, на момент укладення договору іпотеки його батько перебував у зареєстрованому шлюбі з його матір'ю, яка також не надавала письмової згоди на передачу спільного сумісного майна подружжя в іпотеку.
На підставі зазначеного, просить суд визнати недійсним договір іпотеки, укладений 17 липня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» та його батьком ОСОБА_7, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №55/2662.
В ході судового розгляду справи, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено до участі у справі Орган опіки та піклування Луцької міської ради та приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримала повністю з підстав в ньому наведених. Просила позов задовольнити, визнати недійсним договір іпотеки, який був укладений 17 липня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_7 та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5
Представник відповідача ОСОБА_8 не визнала, в судовому засіданні подала суду клопотання про залучення до участі у справі правонаступника в зв'язку з укладенням ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» договору відступлення прав вимоги за кредитним договором ОСОБА_7 № 014/1101/74/36902 від 17.07.2007 р. Після проголошення ухвали Луцького міськрайонного суду від 18.01.2017 р. про відмову в задоволенні даного клопотання, представник відповідача покинула судове засідання, пояснень суду по суті позову не надавала. В матеріалах справи наявні письмові заперечення представника відповідача (а.с.54-55).
Представник третьої особи органу опіки та піклування Луцької міської ради в судовому засіданні позов підтримала, оскільки вважає, що дійсно були порушені права малолітньої дитини при укладенні спірного договору. Просила позов задовольнити.
Третя особа приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час, дату на місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.07.2007 року між ОСОБА_7І та ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» в особі Волинської обласної дирекції укладено кредитний договір № 014/1101/74/36902. Відповідно до умов даного договору банком надано позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом -53 800,00 доларів США (а.с.106-108).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, між банком та ОСОБА_7 17.07.2007 року укладено договір іпотеки. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5Ф 17.07.2007 за реєстраційним номером №2655 (а.с.5-7)
Згідно свідоцтва про народження позивача серії І-ФМ №098633 ОСОБА_3 народився 11 вересня 1997 року в м. Хуст Закарпаської області, батько: ОСОБА_7, мати: ОСОБА_1 (а.с.21).
Таким чином, на момент укладення спірного правочину у ОСОБА_7 був малолітній син ОСОБА_3
Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Згідно зі статтями 177 СК України та 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Отже, при укладені договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають малолітні діти, обов'язково вимагається дозвіл органів опіки та піклування.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.
Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.
Отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.
Однак місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.
З дослідженого в судовому засіданні договору іпотеки вбачається, що ОСОБА_7 на час укладення спірного правочину мешкав в м. Хуст, вул. Сливова, 21, Закарпатської області (а.с.5).
Судом встановлено, що 17.07.2007 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріально округу ОСОБА_5 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, що знаходить за адресою: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 33/14, укладеного між продавцями ОСОБА_9, ОСОБА_10 та покупцем ОСОБА_7 та договір іпотеки як договір забезпечення за кредитним договором №014/1101/74/36902 від 17.07.2016 року, укладеного між ВАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» та ОСОБА_7
Таким чином, на час укладення договору іпотеки в квартирі за адресою: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 33/14 були зареєстровані лише ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які своєю письмовою заявою засвідчили, що внаслідок продажу даної квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі малолітніх чи неповнолітніх осіб (а.с.169). ОСОБА_7 і члени його сім'ї за вказаною адресою зареєстровані не були, а тому право користування предметом іпотеки на момент укладення договору в позивача не було.
З копії паспорта позивача вбачається, що реєстрація його місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено 27.05.2008 року.
Разом з тим, відповідно до п. 5.8 кредитного договору №014/1101/74/36902 від 17.07.2016 року, укладеного між ВАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» та ОСОБА_7, встановлено, що позичальник зобов'язується не допускати протягом дії договору випадків набуття дитиною права власності або користування щодо об'єкту нерухомості, який є забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором. Якщо протягом дії цього договору дитина набуває право власності або право користування щодо такого об'єкту нерухомості, позичальник зобов'язується протягом двадцяти календарних днів з дня настання такого факту отримати згоду органу опіки та піклування на вчинення щодо об'єкту нерухомості, як предмету іпотеки, будь-яких дій, передбачених законодавством та іпотечними договорами, укладеними з кредитором, а також протягом зазначеного строку надати оригінал такої згоди до кредитора.
З наведеного слідує, що після проведення реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини за адресою квартири-предмета іпотеки 27.05.2008 р., позивач набув право користування іпотечним майном, однак обов'язок отримання згоди органу опіки та піклування на вчинення щодо об'єкту нерухомості, як предмету іпотеки, будь-яких дій, покладався на його батька ОСОБА_7
Таким чином, 27.05.2008 р. ОСОБА_7 без згоди кредитодавця передав у користування вказану квартиру, чим порушив п. 5.8 кредитного договору та імперативну вимогу ст. 12 ЗУ «Про іпотеку».
Крім того, слід зазначити, що при оформленні договору іпотеки ОСОБА_7 не повідомляв банк та/або нотаріуса про наявність в нього малолітнього сина та про намір зареєструвати місце проживання дитини за адресою квартири-предмета іпотеки.
Відповідно до частини другої - четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 156 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.
Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.
Такий висновок висловлено в постанові ВСУ від 30.09.2015 р. в справі 6-384цс15.
На покликання позивача щодо відсутності на момент укладення спірного правочину письмової згоди його матері на передачу в іпотеку квартири, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя, суд зазначає, що дана обставина вже досліджувалася судом та з даного приводу є рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, встановивши, що предмет іпотеки не був місцем постійного проживання батьків неповнолітнього позивача на час укладення спірного договору, а сам позивач в той момент не набув права власності чи права користування вказаною квартирою, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача прав позивача, а тому позов ОСОБА_3 до ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» про визнання недійсним договору іпотеки задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 54, 57-61, 88, 208, ч. 3 ст. 209, ст. 212-215, 218, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі 15,16, 203, 215, 317, 526, 527, 530, 533, 549, 551, 575,589-591, 610, 1054-1056-1, ЦК України, ст. 6, 11, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про охорону дитинства» суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «ОСОБА_11 Аваль», треті особи без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Луцької міської ради Волинської області про визнання недійсним договору іпотеки від 17 липня 2007 року реєстраційний номер № 55/2662 укладений між ОСОБА_7 та ВАТ «ОСОБА_11 Аваль» посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М