Справа № 159/4882/16-а
Провадження № 2-а/159/66/17
23 січня 2017 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій, -
В грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.04.2015 року і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Згідно із вимогами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій повинна щорічно, до 05 травня, виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. 03 жовтня 2016 року позивач звернувся в Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою про здійснення перерахунку йому недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, обчислених відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради йому було відмовлено у перерахунку з посиланням на те, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", встановлено розміри та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році, в тому числі учасникам бойових дій, у розмірі 920 гривень. Вказану допомогу позивач отримав в квітні 2016 року.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у виплаті йому щорічної одноразової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком є протиправними і такими, що порушують його права.
В зв'язку з наведеним, позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його перерахувати, нарахувати та виплатити недоплачену йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік як учаснику бойових дій в сумі 4730 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідач позов не визнав і заперечує його тим, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій передбачена ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У зв'язку з цим, позивачу, як учаснику бойових дій, у 2016 році нараховані та виплачені 920 грн. у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яку прийнято з метою забезпечення виплати в цьому році згаданої разової грошової допомоги. Окрім цього, відповідач покликається на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року, №3-рп/2012 від 25.01.2012 року. Оскільки відповідач діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в позові він просить відмовити.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи письмові докази, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову. При цьому суд виходить з таких міркувань.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Конституційний Суд України в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 08.04.2015 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Як вбачається з листа № 3801/1.42 від 07.10.2016 року, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради виплатило позивачу у 2016 році допомогу до 5 травня в розмірі 920 грн. відповідно до вимог Постанови КМУ від 02 березня 2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладені в новій редакції положення частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до яких щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року наведені положення визнані неконституційними. Отже, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
Поряд з цим, згідно п. 63 (І) Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це положення закону неконституційним не визнавалося.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" - у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Отже, відповідач, здійснюючи позивачеві нарахування та виплату одноразової допомоги до 5 травня, правомірно діяв відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", (чинного з 1 січня 2015 року), та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
При вирішенні спору суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України по аналогічній категорії справ (зокрема, ухвалу від 19.02.2016 року у справі № К/800/4176/16 (№753/13867/15-а).
Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача по виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році протиправними, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України у відповідності до положень частини 5 статті 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, на підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 26 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 р. "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і "Про жертви нацистських переслідувань", суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до апеляційної інстанції.
Головуючий:П. Ю. Бойчук