Справа № 802/1436/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
17 січня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
секретар судового засідання: Стаднік Л.В.,
за участю:
представників позивача: Широкого Сергія Валерійовича, Мельникової Альони Олександрівни
представника відповідача: Кирилюка Дениса В'ячеславовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (123)" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (123)" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,
В вересні 2016 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування постанов.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили суд апеляційної інстанції вимоги заявлені в ній задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19 серпня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подоляном Анатолієм Івановичем, на підставі наказу архітектурно-будівельної інспекції України від 29 червня 2016 року № 411, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 при будівництві добудови до магазину по АДРЕСА_1
За результатами перевірки інспекцією встановлено, що будівельно-монтажні роботи на вказаному об'єкті виконувались Державним підприємством "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)". При цьому, згідно висновку відповідача, вказаним підприємством при здійсненні будівельно-монтажних робіт допущено ряд порушень містобудівного законодавства, які зафіксовано в акті № 43-П перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19 серпня 2016 року.
За фактом вчинених правопорушень видано припис № 267-31 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25 серпня 2016 року, з вимогою в термін до 08 вересня 2016 року привести виконавчу документацію по об'єкту до вимог чинного містобудівного законодавства та складено стосовно Державного підприємства "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
06 вересня 2016 року, розглянувши вищевказані матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем винесено постанови № 20 та 21 про накладення на Державне підприємство "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" штрафу в розмірі 65250,00 грн. та 26100,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Не погоджуючись з вказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до абз. 2 п.1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.
Згідно з п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Відповідно до п. 16, п. 17 зазначеного Порядку, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акту перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил .
З матеріалів справи встановлено, що 06 вересня 2016 року посадовою особою Департаменту ДАБІ у Вінницькій області на підставі перевірки відносно позивача винесено постанови:
№ 20 про накладення штрафу в сумі 65250,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої Державне підприємство "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а саме: виконання будівельних робіт з будівництва добудови до магазину з порушення ДБН В.2.2-17-2006 «Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення»;
№ 21 про накладення штрафу в сумі 26100,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої Державне підприємство "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" визнано винним у вчиненні правопорушення , передбаченого п. 6 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а саме, виконання будівельних робіт з будівництва добудови до магазину з порушення: п. 7.11 ДБН В.1.3-2:2010 «Геодезичні роботи в будівництві», п.п. 1 п. 1.17, п. 9.4 ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва», ДБН 1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ».
Частина 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачає, що правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Як вбачається з оскаржуваних постанов, відповідачем застосовано порушення вчинені позивачем п.6 та 8 ч.3 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", зокрема:
ч. 3 с. 2 "Суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення":
- п. 6. "ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі вісімнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб";
- п. 8 "виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб".
Положення частини 3 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачає накладення штрафу на конкретного суб'єкта містобудування, у випадку порушення тих чи інших вимог будівельних норм. Таким субєктом у даному випадку є виключно юридична особа (або фізична особа підприємець), що виконує будівельні роботи. Інші суб'єкти містобудування не підпадають під дію вищезгаданих норм Закону.
Згідно п. 3 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, штрафи накладаються на суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за порушення у сфері містобудівної діяльності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в червні 2014 року між ДП "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123") та гр. ОСОБА_6 виникли господарські правовідносини. Зокрема, згідно з поданої заяви, на протязі червня - серпня 2014 року Підприємство зобов'язалося на підставі наданих креслень виготовити замовнику металоконструкцію (заготовку магазину металевого), вказане підтверджується заявою запис щодо якої зазначено в журналі разових замовлень Літинської виправної колонії УДД ПВП України у Вінницькій області (№ 113) №523, що розпочатий 10 січня 2007 року.
Крім цього, згідно калькуляції, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що вартість робіт та матеріалів складала 45 000 гривень.
Однак, будь - які документи які б підтверджували витрати пов'язані з будівельними роботами, монтажем або встановленням конструкції, що виготовлялась відсутні .
На підтвердження своїх тверджень, що Державним підприємством "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" виготовлялась металоконструкція магазину, представником позивача було надано наступні докази:
- накладна № 181 від 27 серпня 2014 року , зі змісту якої вбачається, що гр. ОСОБА_6 відпускався саме магазин (металоконструкція) вартістю 45 000 тис. грн.;
- перепустка через транспортне КПП від 30 серпня 2014 року та відповідний запис в журналі переміщення ТМЦ на територію (з території) об'єкта, що охороняється. через КПП по пропуску транспорту №1179, розпочатого 15 серпня 2014 року, які вказують на факт відвантаження Замовнику магазина (металоконструкції);
- прибуткові касові ордера № 117 від 06 червня 2014 року, № 125 від 11 червня 2014 року, № 130 від 20 червня 2014 року, № 195 від 04 вересня 2014 року, № 200 від 08 вересня 2014 року, № 202 від 09 вересня 2014 року, № 208 від 18 вересня 2014 року на загальну суму 45 000 тис. грн., які підтверджують що гр. ОСОБА_6 сплатила зазначені кошти саме за магазин, а не за його встановлення та монтаж.
Проте, під час перевірки, яка відбулась 19 серпня 2016 року щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на об'єкті містобудування "Будівництво до прибудови до магазину" по АДРЕСА_1 посадовою особою відповідача було досліджено та взято до уваги лише договір № Г-5 від 05.06..2014 року, укладений між ДП "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" (Виконавець) та ОСОБА_6 (Замовник), згідно умов якого «Виконавець» зобов'язується виготовити та встановити магазин, а «Замовник» в свою чергу, зобов'язується оплатити вартість товару та вчасно його прийняти.
Однак, ні при перевірці, ні в суді апеляційної інстанції, ні судом першої інстанції не було встановлено, яким чином та на підставі якої проектної документації здійснювався монтаж та встановлення виготовленого магазину та з боку відповідача не надано суду жодних доказів, що в даному випадку позивач є суб'єктом містобудування, в розумінні зазначеного Закону, та що ним здійснювались будь - які дії по встановленню магазину.
Колегія суддів зазначає, що главою 61 Цивільного кодексу України врегульовано правові відносини підряду. Зокрема ст. 183 ЦКУ визначає порядок визначення ціни робіт, ст. 844 ЦКУ передбачає можливість відображення ціни робіт у формі кошторису.
Частиною 1 ст. 877 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Відповідно до частини 4 ст.882 ЦКУ передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять будь яких вищезазначених доказів.
Так, в розділі 19 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності "Розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності" зазначено наступне, доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь - які фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються на підстав протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.
Відповідно до розділу 20 вищезазначеного Порядку посадова особа органу державної архітектурно - будівельного контролю , до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує:
1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у фері містобудівної діяльності;
3) чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи;
4) чи витребувані необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі.
В розділі 21 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності зазначено, що посадова особа органу державного архітектурно - будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов'язана з'ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб'єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи."
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що всупереч вищенаведеному, відповідачем не було досліджено докази які б прямо підтверджували виконання робіт Державним підприємством "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" на об'єкті будівництва та лише на підставі договору було прийнято постанови про накладення штрафу на позивача, оскільки як зазначив представник відповідача в судовому засіданні вказаний договір на їх думку є достатнім доказом для притягнення позивача до відповідальності.
Однак, досліджуючи вказані докази, колегія суддів прийшла до висновку, що вони не мають ознак доказів в розумінні статей 69-70 КАС України, та не можуть бути прийняті судом як достатні, повні та допустимі.
Колегія суддів зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції надав оцінку лише договору № Г-5 від 05 червня 2014 року який був укладений між ДП "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№123)" (Виконавець) та ОСОБА_6 (Замовник) та показам свідка, однак не встановив чи мали місце будь-які інші докази, які б підтверджували, що саме позивач виступає у даних правовідносинах, як суб'єкт містобудування, який виконував будівельні роботи на об'єкті з будівництва добудови до магазину по АДРЕСА_1
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим постанови про накладення штрафу від 06 вересня 2016 року № 20 та №21 підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (123)" задовольнити повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Державне підприємство "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (123)" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (123)" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області про накладення на Державне підприємство "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (123)" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 20 від 06 вересня 2016 року та № 21 від 06 вересня 2016 року.
Стягнути судові витрати в сумі 2893,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області на користь Державного підприємства "Підприємство Літинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (123)".
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 січня 2017 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.