Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Белоконна І.В.
№22-ц/796/750/2017 Доповідач Кравець В.А.
Справа №756/3786/16
23 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів: Мазурик О.Ф., Слободянюк С.В.,
за участю секретаря Гоін В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про виселення без надання іншого житлового приміщення та
за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним житлового ордера серії Б, визнання недійсним та часткового скасування протоколу житлово-побутової комісії, часткового скасування розпорядження державної адміністрації про надання житлового приміщення щодо видачі ордера серії Б на житлове приміщення,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив виселити ОСОБА_1 та членів його родини з незаконно займаного ними житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та вирішити питання судових витрат.
В мотивування вимог посилався на те, що він з 1997 року по теперішній час перебуває на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора відділу поліції №1 Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві. У визначений законом спосіб він отримав ордер серії Б на зайняття жилого приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_2. Для використання зазначеної квартири за призначенням, позивач 11.11.2015 року уклав договір найму житлової площі з КП «Житлосервіс «Приозерне» - ЖЕК 501 Оболонського району міста Києва, а також 11.11.2015 р в Оболонському районному відділі ГУДМС України в м. Києві разом з сім'єю отримав постійну реєстрацію за вказаною адресою.
Однак поселитися із сім'єю у зазначеній квартирі він не має можливості, оскільки поміщення без законних на те підстав самовільно займає ОСОБА_1, який добровільно виселятися відмовляється і продовжує в ній мешкати з членом своєї родини, тим самим перешкоджає йому та його доньці у вселенні та користуванні квартирою.
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсним та частково скасувати Протокол № 12 засідання житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 21.09.2015 року в частині позачергового надання вільної квартири №96, загальною площею 29.1 кв.м. у житловому будинку АДРЕСА_4 старшому дільничному інспектору міліції, сектору дільничних інспекторів міліції (з обслуговування Мінського масиву та Куренівки) ОСОБА_2, який зареєстрований в гуртожитку будинку АДРЕСА_2 разом з донькою ОСОБА_4 з 25.05.2010 року.
Скасувати Розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за №591 від 06 листопада 2015 року в частині щодо надання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дочці ОСОБА_4, 2006 р.н, окремої однокімнатної квартири №96 житловою площею 15,01 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 та видачі житлового ордеру серії Б на житлове приміщення, визнати недійсним житловий ордер серії Б на житлове приміщення квартири №96 загальною площею 29,10 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, виданого відділом Обліку та розподілу житлової площі Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та вирішити питання судових витрат.
Свої вимоги мотивував тим, що з 02.04.1980 року по 14.09.1998 року проходив службу в органах внутрішніх справ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
З 09.04.1997 року згідно з рішенням житлової комісії Мінського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_1 було надано дозвіл на вселення до кімнати АДРЕСА_2
ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3, починаючи з 13.05.1997 року постійно проживають на зазначеній житлової площі, за вказаною адресою зареєстровані, сплачують комунальні послуги, тобто на законних підставах користуються квартирою АДРЕСА_2 протягом більше як 18 років.
Крім того, він у складі 2-х осіб з 14.10.1985 року перебуває на квартирному обліку в Оболонській районній державній адміністрації, порядок забезпечення житлом - першочерговий, категорія обліку - працівники МВС (облікова справа № 5891 А).
Вважає, що житловий ордер серії Б на жиле приміщення квартири АДРЕСА_3 від 09.11.2015 року було видано незаконно на ім'я ОСОБА_2 та його доньки, виходячи з того, що 02.10.2015 року, згідно складеного протоколу №12, житлово-побутова комісія Оболонського РУ ГУ МВС України м. Києва при вирішенні питання щодо розподілу житлової площі та порядку використання працівниками квартир по АДРЕСА_2, не провела ретельно перевірку щодо фактичного проживання та користування ним та його сином житлової площі у спірній квартирі. Відтак 17.08.2015 року згідно складеного фіктивного Акту обстеження квартири АДРЕСА_2, зазначено, що під час відвідування житлово - побутової комісії райуправління квартира являється вільною та в ній ніхто не зареєстрований, квартира опечатана печаткою Оболонського РУГУ МВС в м. Києві, а отже на час прийняття Розпорядження Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та видачі житлового ордера серії Б від 09.11.2015 року спірна житлова площа не була вільною.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2016 року об'єднано в одне провадження позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року - позов ОСОБА_2 задоволено.
Виселено ОСОБА_1 та членів його родини із житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання судових витрат.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та про задоволення його позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує, що доказів нечинності рішення житлової комісії Мінського РВВС з надання права на вселення та користування жилою площею в кімнату готельного типа №96 по АДРЕСА_2 в м. Києві йому та ОСОБА_3 на момент розгляду справи немає.
Він та його син, починаючи з 13 травня 1997 року, постійно та безперервно проживають на вищезазначеній житловій площі квартири №96, постійно користуються житловим приміщенням, за вказаною адресою постійно зареєстровані в АДРЕСА_2 з 13 травня 1997 року і у штампі про реєстрацію відсутні дані про те, що вказана реєстрація є тимчасовою.
Свої зобов'язання по утриманню житлової площі виконують добросовісно, сплачували і сплачують комунальні послуги, тобто на законних підставах користуються житловою площею 15,01 кв.м. квартири АДРЕСА_5 тривалий період.
16 лютого 2016 року відповідно до довідки за МВС-№14 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, він перебуває на обліку пенсійного забезпечення вйськослужбовців та деяких інших громадян та отримує пенсію за вислугу років з 14.09.1998 року, вислуга років становить 20 років 02 місяця і 20 днів та має пільгу сплати комунальних послуг в розмірі 50 відсотків.
ОСОБА_2 лише з 24.11.2010 року перебуває на квартирному обліку у складі з 2-х осіб: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, порядок забезпечення житлом «першочерговий», категорія обліку працівник МВС, квартирна справа за №32494.
Крім того, 17 вересня 2015 року шляхом обману та складеного фіктивного Акту обстеження квартири АДРЕСА_2 зазначалося, що під час відвідування житлово-побутової комісії райуправління, квартира АДРЕСА_2 є вільною та в ній ніхто не зареєстрований і не проживає.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з того, що проживання особи без законних підстав у житловому приміщенні не свідчить про те, що житлове приміщення зайняте. ОСОБА_1 з членом своєї родини ОСОБА_3 самовільно без належної правової підстави зайняли спірне жиле приміщення, з незаконно зайнятої службової жилої площі не виселяються.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 23.02.1976 року на підставі рішення Виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих м. Києва № 52 «Про надання службової жилої площі» 36 квартир, а саме: № 10, 12, 54, 55, 56, 63, 64, 68, 69, 75-82, 84, 85, 87-94, 96, 98, 100-105, 108 в буд.АДРЕСА_2 передані під гуртожиток для особового складу Мінського РВВС, тобто для особового складу Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві. Саме кімнату №96 готельного типу у зазначеному будинку надано ОСОБА_5 з родиною з 3-х чоловік (т.1, а.с.66)
ОСОБА_2 з 1997 року по теперішній час перебуває на службі в органах внутрішніх справ Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві.
Засіданням житлово - побутової комісії Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві (Протокол №12 від 21.09.2015 року) було проведено розподіл житлової площі та порядок використання працівниками кімнат у гуртожитку по АДРЕСА_2 Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві, також вирішено надати службову квартиру, що належить Оболонському РУ ГУМВС України в м. Києві №96 загальною площею 29,1 кв.м у житловому будинку № АДРЕСА_2 старшому дільничному інспектору міліції сектору дільничних інспекторів міліції 1-го відділу міліції майору міліції ОСОБА_2, який зареєстрований в гуртожитку будинку АДРЕСА_2 з сім'єю з 2-х осіб з 25.05.2010 року, у зв'язку із тим, що відпала потреба у використанні зазначеної квартири в якості службового житла.
Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 04.11.2015 року № 588 «Про включення квартир до числа службових», затверджено виключити з числа службових деякі жилі приміщення в будинку АДРЕСА_2 у тому числі окрему однокімнатну квартиру №96 жилою площею 15,01 кв.м (загальною площею 29,10 кв.м.)
Розпорядженням Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації №591 від 06.11.2015 року було затверджено спільне рішення керівництва та житлово - побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України м. Києві про надання квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2 з сім'єю з 2 осіб та видано ордер № НОМЕР_1 серії «Б».
11.11.2015 року ОСОБА_2 здійснив реєстрацію за новим місцем проживання.
Для використання зазначеної службової квартири за призначенням, 15.03.2016 року, ОСОБА_2 уклав договір найму житлової площі з КП «Житлосервіс «Приозерне» - ЖЕК 501 Оболонського району міста Києва.
З наданих довідок форми №3 та листа ГУ Національної поліції у м. Києві Оболонське Управління Поліції від 14.09.2016 року (т.1,а.с. 162) убачається, що відповідач за первісним позовом - позивач за об'єднаним позовом ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 зареєстровані 13.05.1997 року в гуртожитку по АДРЕСА_2 а не у спірній квартирі № 96.
ОСОБА_1 не видавався ордер на зайняття службового приміщення на підставі розпорядження уповноваженого органу на виділення службового житлового приміщення, який би надавав йому та членам його сім'ї право на користування квартирою №96 в буд. АДРЕСА_2 в м. Києві. Крім того, відсутній також і договір найму, який обов'язково укладається з організацією, на балансі якої знаходиться будинок, після отримання ордеру на зайняття службового приміщення.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кривіцька та Кривіцький проти України" (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.
Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.
Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на захист права на житло громадян, які не мають власного житла, більше 5 років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них, на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно ч.3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до вимог статті 128 Житлового кодексу Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Стаття 129 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Пунктом 10 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.
Статтями 58, 59 Житлового кодексу Української РСР визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним, зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Отже, ордер на жиле приміщення з огляду на його видачу на зайняте жиле приміщення може бути визнаним недійним лише у випадку, якщо особа, яка фактично проживає у приміщенні, зайняла його на законних підставах.
Встановивши, що законним правом на проживання у спірній квартирі наділений лише ОСОБА_2, а ОСОБА_1 вселився до спірної квартири та проживає в ній у спосіб, який не передбачено законом, фактично, після надання спірної квартири ОСОБА_2, комунальні послуги останнім до листопада 2015 року не сплачувалися, докази фактичного проживання ОСОБА_1 та його сина відсутні, тому суд правильно застосував норми житлового законодавства, вірно задовольнив позов ОСОБА_2 та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді