Справа № 753/17760/16
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/607/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
19 січня 2017 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючого: судді Білич І.М
суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі Горбачовій І.В.
за участю: позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дітей.
У вересні 2016 року позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом та ставила питання про стягнення із ОСОБА_4 коштів на утримання їх малолітніх дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Так як відповідач у добровільному порядку не виконує обов'язку щодо утримання та належного виховання дітей, не працює.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року позов було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1 000 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 29 вересня 2016 року, до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання рішення у межах платежу за один місяць.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та ухвалення нового, яким зменшити суму аліментів у твердій сумі до 620 гривень. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні відповідач підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Позивач не визнала апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визна, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Мають двох дочок: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З 30 липня 2016 року сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Діти залишилися з матір'ю і перебувають на її повному утриманні.
Суд першої інстанції задовольняючи позов частково з урахуванням вимог ст. 180, ст. 181 СК України, зазначав, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття у визначений законодавчо спосіб утримання дітей в тому числі і шляхом встановлення аліментних зобов'язань. Та вважав, що позивач вправі вимагати від відповідача допомоги на утримання дітей. Оскільки, ОСОБА_4 має мінливий дохід, визначення аліментів в твердій грошовій формі відповідає обставинам справи і узгоджується із вимогами ст.184 СК України. Тому з урахуванням матеріального стану платника аліментів, вважав необхідним визначити їх розмір - 1000 гривень щомісячно на кожну дитину.
Розглядаючи спір, колегія судді вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, відповідач вказував на те, що на даний момент він не має постійної роботи та постійного доходу. Проживаючи у сільській місцевості, де рівень доходу набагато менший ніж у місті, а затрати на утримання будинку такі ж самі (опалення, електроенергія, проїзд, тощо) він фізично не має можливості щомісяця сплачувати позивачу 2 000 гривень. Та вважав, що приймаючи рішення щодо розміру аліментів суд майже у повному обсязі поклав на нього фінансову частину по утриманню дітей, не врахувавши соціальні виплати позивачу на їх утримання. За таких обставин, на думку відповідача підлягають до стягнення з нього аліменти у розмірі 620 гривень.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи. Вказуючи, про свій майновий стан, відповідач будь-яких належних та допустимих доказів на його підтвердження до суду першої та апеляційної інстанції не надав. Хоча у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не враховано проживання позивача разом зі своєю матір'ю, яка як любляча бабуся та мати допомагає позивачці по утриманню дітей. А також те, що позивач отримує при цьому соціальну допомогу в розмірі 860 гривень.
Відповідачем не взято до уваги те, що обов'язок по утриманню дітей до їх повноліття згідно СК України покладено на батьків. І цей обов'язок є рівною мірою обов'язку як матері так і батька.
Судом першої інстанції при розгляді справи було правомірно взято до уваги те, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отримуючи лише при цьому соціальну допомогу ( народження другої дитини) в той час як у відповідності до положень Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» визначений прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з січня 2016 року - 1455 гривень.
З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при постановленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення неправосудного рішення. Підстав для скасування рішення суду нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: