Апеляційне провадження №22-ц/796/13980/2016 Головуючий в 1 інстанції - Гуменюк А.І.
Заява про ухвалення додаткового рішення №06.48/25/2017 Доповідач - Желепа О.В.
17 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року скасовано та постановлено нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - відмовлено.
23.12.2016 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат понесених при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року. В заяві посилався на те, що апеляційний суд постановляючи ухвалу про задоволення апеляційної скарги не здійснив розподіл судових витрат.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року скасовано та постановлено нову, якою в задоволені заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - відмовлено.
В п. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зі змінами та доповненнями, зазначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правами, передбаченими статтею 88 ЦПК.
У разі якщо з певних причин у цих випадках суд вищої інстанції не змінив рішення суду в частині розподілу судових витрат, це питання вирішується цим судом на підставі статті 220 ЦПК або судом першої інстанції, який розглянув справу, за заявою заінтересованої особи.
Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.
Оскільки, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.12.2016 року, скасована лише ухвала про забезпечення позову, а розгляд справи по суті, ще не завершився, колегія суддів вважає, що розподіл всіх судових витрат, які сторони вже понесли, та понесуть в майбутньому повинен зробити районний суд, відповідно до ст. 88 ЦПК України, при ухваленні остаточного судового рішення по суті спору.
За таких обставин, заява про ухвалення додаткового рішення не може бути задоволена.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 220 ЦПК України, колегія суддів, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: