12 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.
суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект консалтинг» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2016 у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект консалтинг» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов'язання поновити електропостачання та відшкодування моральної шкоди, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2016 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Прожект консалтинг» підключити приватну квартиру ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до електропостачання на час розгляду справи на умовах визначених договором № 101 від 16.03.2016 укладеного між сторонами.
Справа № 752/16376/16-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/1923/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Шкірай М.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ «Проджект консалтинг» подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що постановлена у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі наголошується на тому, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки під час вирішення питання про можливість застосування заходів забезпечення позову позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів. Крім того, вказує на те, що судом зобов'язано ТОВ «Проджект консалтинг» підключити квартиру ОСОБА_1 до електропостачання на час розгляду справи на умовах визначених договором № 101 від 16.03.2016, проте предметом вказаного договору є компенсація вартості фактично спожитої ОСОБА_1 електроенергії у квартирі, жодних обов'язків ТОВ «Проджект консалтинг» щодо підключення до електропостачання або забезпечення безперебійного електропостачання квартири позивача договором не передбачено, як і не передбачено постачання електричної енергії ОСОБА_1. ТОВ «Проджект консалтинг» не є енергопостачальною організацією для ОСОБА_1, а тому вжиття судом вказаних заходів забезпечення позову є безпідставними та такими, що не відповідають ані закону ані договору.
На підставі зазначеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В судовому засіданні представник ТОВ «Проджект консалтинг» підтримав доводи апеляційної скарги та просив про її задоволення.
Позивач та його представник заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ТОВ «Проджект консалтинг» про визнання незаконним підключення від мережі електропостачання, зобов'язання поновити електропостачання та відшкодування моральної шкоди.
10.10.2016 позивачем до суду першої інстанції також подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом зобов'язання ТОВ «Прожект консалтинг» підключити його квартиру до електропостачання на час розгляду справи в суді та до ухвалення рішення суду.
В обґрунтування поданої заяви, зазначав, що невжиття забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява є обгрунтованою і невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення позовних вимог, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе виходячи з такого.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК України).
У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦПК України, ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановлення;
прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді);
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;
предмета позовних вимог;
2) описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Так, у порушення вказаних вимог суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів, з яких суддя виходив задовольняючи заяву про забезпечення позову, як і не наведено жодного обґрунтування щодо відповідності обраного виду забезпечення позову позовним вимогам, які фактично є тотожними позовним вимогам. Не наведено яким чином такі заходи забезпечать виконання можливого рішення суду в майбутньому.
Крім того, в мотивувальній частині ухвали суддя зазначає про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в той час як в резолютивній її частині приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та вживає заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ТОВ «Прожект консалтинг» підключити квартиру ОСОБА_1 до електропостачання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову є передчасними.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постановленої ухвали та передачі питання на новий розгляд до суду першої станції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект консалтинг» - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2016 - скасувати та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: