№33/796/1795/2016 Постанова винесена суддею Макаренко І.О.
Категорія: ст. 124 КУпАП
21 грудня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Федорівка Каховського району Херсонської області, громадянина України, з вищоюосвітою, одруженого, маючого на утриманні доньку, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого менеджером в ТОВ «Байєрсдорф Україна», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно з постановою суду, 08 квітня 2016 року о 20 год. 10 хв. при заїзді на шляхопровід з вул. О. Теліги на вул. Дегтярівську в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Ford Mondeo», державний номерний знак НОМЕР_1, перед перестроюванням не переконався, що це не створить перешкоди іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, вважаючи постанову суду незаконною та необгрунтованою, просить її скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішення суду є безпідставним та невмотивованим, а судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування усіх істотних обставин дорожньо-транспортної пригоди.
На думку апелянта, суд безпідставно визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні ДТП, оскільки з матеріалів справи та дійсних обставин, що виникли при вчиненні ДТП, а також з урахуванням даних схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, пояснень ОСОБА_2, наданих ним на місці ДТП та його додаткових пояснень, акта огляду ділянки проїзної частини та доданих до нього фототаблиць, даних, зафіксованих на відеозаписі з камери відеореєстратора, встановленого в автомобілі ОСОБА_2, вбачається, що останній не порушував вимоги п. 10.1 ПДР України, а відтак у діях останнього, фактично, відсутній склад адміністративного правопорушення.
Між тим, постанова суду є невмотивованою, оскільки суд не вказує чому прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_2 вини та порушення ним вимог п.10.1 ПДР України.
Також у постанові суду наявні суперечності, оскільки в ній зазначено, що ОСОБА_2 свою вину не визнав, та одночасно із цим суд зазначає, що вина останнього підтверджується особистими поясненнями правопорушника, наданими ним у суді, що і вказує на суперечність, яку суд першої інстанції навів у вказаному рішенні.
Разом з цим, судом першої інстанції не було взято до уваги та не проаналізовано відеозапис обставин дорожньо-транспортної пригоди з камери відеореєстратора, що був встановлений в автомобілі «Форд» під керуванням ОСОБА_2, не були досліджені фото скриншотів з відеозапису відеореєстратора та фото з місця ДТП, а також пояснення водія ОСОБА_2 та свідка вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Так, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що його дії в момент керування автомобілем «Форд» відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, а саме - при перестроюванні та при заїзді з вул. О.Теліги на шляхопровід до вул. Дегтярівської він виконував маневр відповідно до дорожньої розмітки, що була нанесена на ділянці вказаної проїзної частини, при цьому не створював небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а вищевказана ДТП відбулась через недотримання безпечної дистанції водієм автомобіля «Мітсубісі» ОСОБА_5
Такі пояснення ОСОБА_2 повністю підтверджуються відеозаписом з камери відеореєстратора, що був встановлений у момент ДТП в його автомобілі, схемою місця ДТП, в якій зафіксовано дорожню розмітку у місці зіткнення автомобілів та порядок заїзду на вул. Дегтярівську з вул. О. Теліги, який визначений відповідною дорожньою розміткою, а також актом огляду ділянки проїзної частини та фототаблицями до нього.
Тому на думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи, а до вирішення питання щодо наявності у матеріалах доказів, які спростовують вину ОСОБА_2, віднісся формально та фактично проігнорував такі докази, у зв'язку з чим зробив передчасний висновок про винуватість ОСОБА_2 у вищевказаній ДТП, що у свою чергу вказує на незабезпечення судом першої інстанції всебічного, повного та об'єктивного з'ясування усіх істотних обставин даної дорожньо-транспортної пригоди.
На апеляційну скаргу другий учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, а також висловив прохання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані.
Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, вислухав пояснення ОСОБА_2, проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2, надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме - про незабезпечення ним безпеки здійснюваного маневру - перестроювання для заїзду на шляхопровід з вул. О. Теліги на вул. Дегтярівську в м. Києві під час керування 08 квітня 2016 року о 20 год. 10 хв. автомобілем «Ford Mondeo», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_2, та отримання внаслідок цього транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, у схемі дорожньо-транспортної пригоди, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху при заїзді на шляхопровід з вул. О. Теліги на вул. Дегтярівську в м. Києві, а також дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту зіткнення, місце зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, характеру і локалізації механічних пошкоджень автомобілів, у відеозаписі обставин події від 08 квітня 2016 року, а також у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7
При цьому, доводи ОСОБА_2 про те, що при заїзді з вул. О. Теліги на шляхопровід до вул. Дегтярвської він, зайнявши відповідне положення для повороту та ввімкнувши покажчик правого повороту, почав виконувати поворот відповідно до наявної дорожньої розмітки, тобто не порушував Правила дорожнього руху, що б призвело до зіткнення транспортних засобів, були ретельно перевірені суддею місцевого суду та обґрунтовано відхилені як неспроможні, оскільки вони повністю спростовуються доказами у справі, в тому числі й поясненнями другого учасника ДТП - водія ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7, відповідно до яких водій автомобіля «Ford Mondeo», рухаючись по вул. О.Теліги на великій швидкості, почав виконувати маневр повороту для заїзду на вул. Дегтярівську з другої смуги руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pajero», який здійснював такий же маневр повороту на шляхопровід з крайньої правої смуги.
При цьому сам ОСОБА_2 в своїх поясненнях, наданих одразу після ДТП, фактично не оспорює здійснення ним заїзду на шляхопровід з другої смуги, вказуючи, що в нього врізався автомобіль «Mitsubishi Pajero», котрий рухався крайнім правим рядом, і на момент здійснення маневру з його сторони був не в зоні бачення.
Водночас, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказав, що здійснював маневр, відповідно до дорожньої розмітки, та в дозволеному для цього дорожньою розміткою місці.
Проте, такі твердження ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій в будь-якому випадку повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а тим більше, що для виконання маневру правого повороту водій повинен зайняти відповідне праве положення на проїзній частині, а при виконанні маневру не з цього положення дати дорогу транспортним засобам, які там рухаються, чого ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації, як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, дотримано не було.
Як вказують дані схеми дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту їх зіткнення, місце зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення та пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в автомобілі «Ford Mondeo» було пошкоджено задній бампер, передній бампер, заднє праве крило, переднє праве крило, задні праві двері, передні праві двері, заднє праве колесо, а в автомобілі «Mitsubishi Pajero» - переднє ліве крило, передня ліва фара, передній бампер.
Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях «Ford Mondeo» та «Mitsubishi Pajero» свідчать про те, що правою боковою частиною автомобіль «Ford Mondeo» контактував із передньою лівою частиною автомобіля «Mitsubishi Pajero».
Вказані обставини об'єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи фотографіями пошкоджень автомобілів «Ford Mondeo» та «Mitsubishi Pajero» після зіткнення.
Тобто дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо місця розташування автомобілів «Ford Mondeo» та «Mitsubishi Pajero» після їх зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності з поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, вказують на те, що на момент зіткнення водій автомобіля «Ford Mondeo», змінюючи напрямок руху (перетин смуги руху, по якій рухався автомобіль «Mitsubishi Pajero», та цей маневр не завершив), не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тобто беззаперечно вказують на винуватість ОСОБА_2 у недотриманні п. 10.1 ПДР України, як встановив і суд першої інстанції.
Вимога п. 10.1 ПДР України передбачає повну відповідальність водія, що починає рух, перестроювання або змінює напрямок, за безпеку дорожнього руху від початку і до закінчення маневру. При цьому не слід розраховувати на дії інших водіїв щодо запобігання можливим наслідкам у результаті виникнення небезпечних ситуацій.
Більше того, необхідно розраховувати, що відповідно до п. 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила.
Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як і доводи про його невинуватість та про порушення водієм ОСОБА_5 вимог правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, не заслуговують на увагу.
Не спростовує правильність цих висновків суду першої інстанції і та обставина, що ОСОБА_5, маючи намір здійснити поворот направо, рухався у першій смузі руху, яка призначена для руху маршрутних транспортних засобів, оскільки навіть здійснення ним такого маневру за відсутності відповідного дозволяючого дорожнього знаку, це не звільняє ОСОБА_2 від обов'язку перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а відтак і здійснення ОСОБА_5 такого маневру не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
До того ж, за висновками експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілів НОМЕР_3 та Mitsubishi Pajero, д.н НОМЕР_4, №143 від 14 листопада 2016 року ТОВ «Українська Експертна Компанія», котрий доданий ОСОБА_5 до його до заперечень на апеляційну скаргу, з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці невідповідності в діях водія автомобіля Ford Mondeo ОСОБА_2 вимогам п.п. 10.1, 10.3 та 10.4 ПДР України перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
З огляду на те, що на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, які передбачені ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обґрунтовано закрив провадження у справі відносно ОСОБА_2 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ГорбІ.М.