Справа № 802/1728/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
18 січня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: Островерха Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в жовтні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Позивач та представник позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 29.08.2007 року між позивачем та АТ "ОТП Банк" був укладений кредитний договір № CM - SMEB00/134/2007. Відповідно до умов якого, позивачем було отримано кредит в сумі 525000,00 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч ) доларів США (а.с. 12-15).
29.08.2007 року між позивачем та АТ "ОТП Банк" з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань визначених умовами кредитного договору, було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно, а саме, 52/100 частки вбудованих приміщень в нежитловій будівлі, літ. "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
24.03.2014 року між позивачем та АТ "ОТП Банк" був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 2175 (а.с. 24-26). Згідно умов вищезазначеного договору, ОСОБА_2 в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та усіх додаткових договорів до нього передав у власність АТ "ОТП Банк" передане в іпотеку майно.
В подальшому, посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк" фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
Як вважає відповідач, позивач перебуваючи у договірних взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк" та у 2014 році отримав дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) боргу в сумі 1299919,43 грн., в т.ч. сума прощеного боргу по тілу кредиту становить 1125840,41 грн., а сума 174079,02 грн. - відсотки банку за тілом кредиту, що виходить з рішення правління "ОТП Банку" № 149 від 29.05.2014 року.
За результатами перевірки складено акт № 374/1305/24550114850 від 07.04.2016 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 191149,27 грн.
На підставі акту, було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0024151701 від 20.04.2016 року в якому зазначено про порушення ст.177 п. 177.4 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 238936,59 грн. За основним платежем збільшено грошове зобов'язання на 191149,27 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 47787,32 грн.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями ПК України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, боржник має самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи, тобто доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
В силу положень абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Змістовний правовий аналіз наведених норм податкового закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок із самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:
- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;
- надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу, укладення відповідного договору;
- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду;
- відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
З'ясовуючи наявність вищезазначених умов в разі анулювання (прощення) банком кредитної заборгованості, суд зважає на таке.
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV цього Кодексу).
Водночас, згідно з п. 3.3 Розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 49 від 21.01.2014 року, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Відтак, прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником цієї суми.
Тому, відсотки за користування кредитом та пеня, нараховані банком відповідно до умов кредитного договору та в подальшому анульовані (прощені) ним, не можуть вважатися доходом платника податків в розумінні вимог податкового законодавства, який підлягає оподаткуванню на підставі абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Вказаний висновок додатково підтверджується тим, що в силу вимог п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, який набрав чинності з 07.05.2015 року, сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються.
Таким чином, законодавець фактично усунув існуючі розбіжності у трактуванні поняття доходу як додаткового блага та визначив, що сума пені, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме розділу 2, п. 2.1.у якому зазначається, що майно передається у власність Іпотекодеержателю в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, які передбачені Кредитним договором.
Слід зазначити, що у відповідності до п. 2.3 розділу 2 вищезазначеного договору, зазначено, що після переходу Майна у власність Іпотекодержателя за умовами цього Договору, зобов'язання Іпотекодавця за Кредитним договором вважаються виконаними, а зобов'язання Іпотекодавця та дія Іпотечного договору припиняються.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач фактично не отримував цієї суми, відтак відсотки за користування кредитом та пеня, нараховані банком відповідно до умов кредитного договору та в подальшому анульовані (прощені) ним, не можуть вважатися доходом платника податків в розумінні вимог податкового законодавства.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0024151701 від 20.04.2016 року.
Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 січня 2017 року.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.