Справа № 822/1222/16
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
17 січня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дендропарк "В'язовець" (далі - позивач) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач в липні 2016 року звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області №34-1022-2/1858-16 від 21.06.2016 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області №34-1022-2/1858-16 від 21.06.2016 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2016 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 під час реконструкції приміщення складу під жилу квартиру по АДРЕСА_1.
Під час перевірки технічної та проектної документації на реконструкцію вищезазначеного об'єкта встановлено, що ТОВ "Дендропарк "В'язовець" відповідно до договору про виконання робіт від 09.02.2016 та завдання на проектування, виконало проектні роботи на реконструкцію приміщення складу під житлову квартиру по вказаній адресі без наявності містобудівних умов і обмежень та технічних умов, чим порушило п. 4.3 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", п. 1, 2 ч. 1 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За результатами перевірки 16.06.2016 складений акт перевірки, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
21.06.2016 Інспекцією прийнята постанова №34-1022-2/1858-16, якою на ТОВ "Дендропарк "В'язовець" накладений штраф у розмірі 130 500 грн. за порушення п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Частиною 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553).
Відповідно до п. 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 12 Порядку № 553 зазначено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.
За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком (п.16 Порядку №553).
Згідно п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР), суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Пунктом 1, 2 ч.1 ст.29 Закону № 3038-VI вказано, що складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Частинами 2 та 3 ст. 29 Закону № 3038-VI зазначено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 30 Закону № 3038-VI, технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта і будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки. Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою. Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об'єктів будівництва, а також відповідати намірам заявника щодо забудови земельної ділянки.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються. Пунктом 25 вищевказаного Переліку зазначено, що містобудівні умови не надаються для реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно договору на виконання робіт №ПА-2 від 09.02.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Дендропарк "В'язовець", останній виконував проектні роботи на реконструкцію приміщення складу під жилу квартиру по АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не доведено, а письмовими доказами не підтверджено, що реконструкція, передбачена умовами договору між замовником та проектантом, передбачала зміни зовнішньої конфігурації приміщень або вихід їх за межі периметру жилого будинку. Згідно змісту робочого проекту, реконструкція не передбачала зміни зовнішньої конфігурації приміщень, тому містобудівні умови у даному випадку не вимагались, а їх відсутність не є підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином, позивач відповідно до договору на виконання робіт № ПА-2 виконував проектні роботи на реконструкцію приміщення складу під житлову квартиру по АДРЕСА_1. При цьому, приміщення, щодо якого проводились проектні роботи, знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, позивач не є власником приміщення складу як і не є власником чи користувачем земельної ділянки за вищевказаною адресою тому не має наміру її забудовувати.
Приміщення, проект реконструкції якого розроблявся позивачем, знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, який був введений в експлуатацію раніше, і технічні умови на який видавались окремо. Згідно витягу з технічного паспорту на приміщення складу, дане приміщення станом на 2009 рік вже було під'єднане до існуючих обслуговуючих мереж будинку. Оскільки, реконструкція не передбачає змін зовнішньої конфігурації, отримувати технічні умови окремо на реконструкцію частини приміщення не передбачено законом, оскільки в даному випадку забудова земельної ділянки не проектувалася.
При цьому відповідачем не встановлено і не доведено, що показники реконструкції в частині влаштування обслуговуючих мереж, зазначені у проектній документації, не відповідають технічним умовам, виданим на будинок, з урахуванням наявності у ньому цього приміщення. Відповідачем також не доведено необхідність отримання індивідуальних технічних умов на окрему частину приміщення багатоквартирного будинку, на який такі технічні умови уже видавались.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що статтею 29 Закону № 3038-VI та п. 4.3 ДБН А.2.2-3:2014 визначено складові вихідних даних, проте не встановлено, що вихідні дані в кожному випадку для будь-якого виду будівництва або реконструкції обов'язково повинні містити усі ці складові.
Оскільки у спірних правовідносинах у діях позивача відсутнє порушення п.1, 2 ч.1ст. 29 Закону № 3038-VI, п. 4.3 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", колегія суддів дійшла висновку, що притягнення позивача до відповідальності на підставі п.1.ч. 1 ст. 2 Закону № 208/94-ВР шляхом винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу є протиправним.
Щодо посилання Державної архітектурно-будівельної інспекції України на те, що Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області є територіальним органом - структурним підрозділом апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, тобто не являється юридичною особою, тому є неналежним відповідачем у справі, слід зазначити наступне.
Предметом цього адміністративного позову є вимога позивача про скасування постанови Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із п. 7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Пунктом 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.
Таким чином, управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області є суб'єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч. 1 ст. 3 КАС України, на якого покладено функції щодо забезпечення реалізації державного архітектурно-будівельного контролю на території Хмельницької області. Оскаржувана постанова прийнята ним в межах повноважень та відповідно до покладених функцій, а тому управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області є належним відповідачем у даній справі.
Посилання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України на відсутність в управління Державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області статусу юридичної особи є безпідставними, оскільки управління є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України та здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.