16 січня 2017 р. Справа № 820/3150/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. по справі № 820/3150/15
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
26.03.2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить, після зміни позовних вимог, визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язати відповідача зробити позивачу перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та виплатити в повному обсязі недоплачену позивачу заробітну плату з урахуванням усіх надбавок, нарахованих залежно від посадового окладу; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на недоплачену позивачу заробітну плату за період роботи з 26 жовтня 2014 року по теперішній час компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року в задоволенні позову було відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також вказує на невірне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 20.12.1993 року працює в Комінтернівському районному суді, обіймає посаду керівника апарату Комінтернівського районного суду м. Харкова з 21.05.2008 року по теперішній час, має сьомий ранг державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до штатного розпису на 2014 рік з 01.01.2014 року Комінтернівського районного суду м. Харкова посадовий оклад позивача становить - 1 404 грн.
Позивачу за жовтень 2014 року було нарахована заробітна плата у сумі 10 977 грн 56 коп, яка склала: оклад - 1 404,00 грн, доплата за клас чи ранг - 110,00 грн, надбавка за високі досягнення - 984,00 грн, вислуга років (державному службовцю) - 454,20 грн, премія до свят - 4 600,00 грн, матеріальна допомога - 2 668,26 грн, премія місячна - 757,00 грн та була отримана після відрахувань податків та обов'язкових платежів у розмірі - 8 487, 30 грн.
Позивачу за листопад 2014 року було нарахована заробітна плата у сумі 6 980 грн 30 коп, яка склала: оклад - 1 404,00 грн, доплата за клас чи ранг - 110,00 грн, надбавка за високі досягнення - 984,10 грн, вислуга років (державному службовцю) - 454,20 грн, премія до свят - 1 000,00 грн, премія місячна - 3 028,00 грн та була отримана після відрахувань податків та обов'язкових платежів у розмірі - 5 396, 82 грн.
Позивачу у грудні 2014 року було нарахована заробітна плата у сумі 17 480 грн 30 коп, яка склала: оклад - 1 404,00 грн, доплата за клас чи ранг - 110,00 грн, надбавка за високі досягнення - 984,10 грн, вислуга років (державному службовцю) - 454,20 грн, премія до свят - 11 500,00 грн, премія місячна - 3 028,00 грн та була отримана після відрахувань податків та обов'язкових платежів у розмірі - 13 430,22 грн.
Відповідно до штатного розпису на 2015 рік з 01.01.2015 року Комінтернівського районного суду м. Харкова посадовий оклад позивача становить - 1 404 грн.
Позивачу у січні 2015 року було нарахована заробітна плата у сумі 4 137 грн 31 коп, яка склала: оклад - 738,95 грн, доплата за клас чи ранг - 57,89 грн, вислуга років (державному службовцю) - 239,05 грн, індексація - 12,18 грн, поточна відпустка - 1 171,78 грн, поточна відпустка - 1 917,46 грн та була отримана після відрахувань податків та обов'язкових платежів у розмірі - 3 228, 45 грн.
Позивачу у лютому 2015 року було нарахована заробітна плата у сумі 701 грн 90 коп, яка склала: індексація - 15,38 грн, оклад - 468,00 грн, доплата за клас чи ранг - 36,67 грн, вислуга років (державному службовцю) - 151,40 грн, індексація - 30,45 грн, та була отримана після відрахувань податків та обов'язкових платежів у розмірі - 549, 62 грн.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснював заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача, а отже позовні вимоги про перерахунок та виплату заробітної плати не обґрунтовані.
Судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у розмірах без 50-відсоткового зменшення, як це передбачено додатком 47 до постанови КМУ України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З приводу частини позовних вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зобов'язання відповідача зробити позивачу перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та виплатити в повному обсязі недоплачену позивачу заробітну плату з урахуванням усіх надбавок, нарахованих залежно від посадового окладу, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», яким внесено зміни до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим пп. 1 і абз. 3 пп. 2 пункту 13 розділу XIII Закон України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
З 28 березня 2015 Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 п. 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин 7, 8 ст. 33 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про державну службу», згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також ч. 2 ст. 8 Закону України від «Про оплату праці», яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 13 вказаного закону, оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно з ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 2015 року), фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.. 143). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» .
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року встановлено, що норми і положення вказаного закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Схема посадових окладів працівників апарату суду закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Колегія суддів зазначає, що з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268, щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено.
Частинами першою та другою ст.. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексоу України , керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Матеріали справи свідчать, що виплата позивачу заробітної плати було здійснено відповідно до затвердженого штатного розпису та в межах видатків Державного бюджету.
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на те, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України від 12.07.2016 року по справі № 21-1726а16, від 13.07.2016 року у справах № 21-1488а16, № 21-1888а16.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме при вирішенні питання, щодо перерахунку заробітної плати у зв'язку з 50-відсоткоим зменшенням посадового окладу.
Колегія суддів погоджується з даною позицією, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до додатку 47 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268, відповідно до якої викладено у новій редакції схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів, з приміткою про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50- відсоткового зменшення.
Так, судом першої інстанції зазначено, що у спірний період посадові оклади працівників апаратів місцевих судів Кабінетом Міністрів України були змінені та застосовувались з урахуванням 50- відсоткового зменшення.
Однак, як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач вказує на перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок, нарахованих залежно від посадового окладу за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Вказаною нормою зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Таким чином, судом першої інстанції було помилково застосовано норми матеріального права, а саме постанова КМУ № 644 від 02.09.2015 року «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», що не призвело до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач, який уповноважений здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадових окладів працівникам апаратів судів, діяв в межах своїх повноважень.
Стосовно частини позовних вимог про здійснення виплати в повному обсязі недоплаченої заробітної плати з урахуванням усіх надбавок, нарахованих залежно від посадового окладу, то колегія суддів вважає, що оскільки в задоволенні позовних вимог про перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 27.03.2015 року, відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" відмовлено, то і у задоволенні позовних вимог про виплату заробітної плати, з урахуванням всіх надбавок нарахованих залежно від посадового окладу - теж слід відмовити.
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на недоплачену позивачу заробітну плату за період роботи з 26 жовтня 2014 року по теперішній час компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачу не було здійснено нарахування доплати заробітної плати, з врахуванням приписів ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", за період роботи з 26 жовтня 2014 року по теперішній час, таким чином підстави для здійснення компенсаційних виплат за затримку їх виплати - відсутні.
В задоволенні даної частини позову слід відмовити.
Судом першої інстанції не були вирішені дані позовні вимоги, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково застосовані норми матеріального права, а саме постанова КМУ № 644 від 02.09.2015 року «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», та вирішені не всі позовні вимоги, тому судове рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року по справі № 820/3150/15 змінити з підстав та мотивів прийнятого рішення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Макаренко Я.М. Мельнікова Л.В.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.01.2017 р.