Головуючий у 1 інстанції - Демидова В.К.
Суддя-доповідач - Міронова Г. М.
18 січня 2017 року справа №234/12490/16-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника відповідача Голованік М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі № 234/12490/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 12.08.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.03.2016 року вона звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, у порядку передбаченому діючим законодавством, для оформлення державної щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеними особам на себе та її неповнолітніх дітей, а також за поновленням виплат як одинокій матері, державної допомоги як малозабезпеченій родині, виплату на дитину інваліда. Зазначені соціальні допомоги виплачені не були.
Вважає, що відповідач порушив норми матеріального права, а тому просила суд: визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови їй в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за її заявою від 30.03.2016 року; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити їй щомісячну державну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до її заяви від 30.03.2016 року; визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови їй в призначенні та виплаті допомоги як одинокій матері з 01.01.2016 року; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити їй допомогу як одинокій матері з 01.01.2016 року; визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови їй виплатити допомогу малозабезпеченим сім'ям з липня 2014 року по жовтень 2014 року; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради виплатити їй призначену але не виплачену допомогу малозабезпеченим сім'ям з липня 2014 року по жовтень 2014 року; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради виплатити їй призначену але не виплачену державну допомогу на дитину інваліда за липень 2014 року.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі № 234/12490/16-а адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_3 у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 березня 2016 року.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 березня 2016 року, а саме: з 30 березня 2016 року по 20 червня 2016 року.
Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на норми ст.ст. 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року № 632, Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, а рішення є необґрунтованим та незаконним.
Крім того, апелянт зазначає, що позивач звернулась до Управління з заявою від 21 червня 2016 року з питання призначення грошової допомоги на проживання, яку ОСОБА_3 було призначено з 21.06.2016 року по 20.12.2016 року. В автоматизованій системі ASOPD здійснюється призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України в межах шести- місячного строку, що унеможливлює призначення допомоги з 30 березня 2016 року, так як строк буде перевищувати шість місяців.
Отже, на думку апелянта, ОСОБА_3 реалізувала своє право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду - змінити, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 до 30.03.2016 року знаходилась на обліку як внутрішньо переміщена особа в УПСЗН м. Куп'янську.
У квітні 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради одержана особова справа ОСОБА_3 з УПСЗН Куп'янської райдержадміністрації та взято ОСОБА_3 разом з сім'єю на облік внутрішньо переміщених осіб. Склад сім'ї: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, діти - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (дитина-інвалід) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивачу видана довідка № 1426/68947 від 30.03.2016 року, місце перебування зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 11, 12, 13, 14, 17).
Як вбачається з особової справи, допомога на дітей одинокої матері: призначена з 01.08.2014 року і виплачена по 30.04.2015 року, призначена 01.05.2015 року і виплачена по 31.12.2015 року; допомога на дитину-інваліда: призначена з 01.08.2014 року і виплачена по 30.04.2015 року, призначена з 01.05.2015 року і виплачена по 29.02.2016 року; державна допомога малозабезпеченої сім'ї після 30.06.2014 року не призначалась - заборгованість відсутня (а.с. 97, 98).
30 березня 2016 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення державної допомоги на дітей одинокої матері, на дитину-інваліда та адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (а.с. 91-93, 205).
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 21.04.2016 року відмовлено в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дитину-інваліда з 01.01.2016 року на підставі п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року (а.с. 90).
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 10.05.2016 року № 1413 відмовлено ОСОБА_3 в призначенні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття втрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі п. 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 та п. 2, 3, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 та відповідно до листа МСПУ № 75610114-161/081 від 20.01.2016 року (відсутній штамп ДМС) (а.с. 204).
21.06.2016 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення державної допомоги на дітей одинокої матері, на дитину-інваліда та адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (а.с. 87-89, 202).
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 29.07.2016 року відмовлено в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям з 01.06.2016 року на підставі п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року (а.с. 86).
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 19.08.2016 року про призначення допомоги переміщеним особами на проживання, яким ОСОБА_3 призначено допомогу з 21.06.2016 року по 20.12.2016 року у розмірі 2210,00 грн. (а.с. 203).
12.08.2016 року позивач звернулась Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення державної допомоги на дітей одинокої матері, на дитину-інваліда (а.с. 83-85).
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 19.08.2016 року призначено позивачу допомогу одиноким матерям на 2-х дітей з 01.08.2016 року по 31.01.2017 року у розмірі 2050,06 грн. (а.с. 82).
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 19.08.2016 року призначено позивачу допомогу на дитину-інваліда з 01.03.2016 року по 30.04.2016 року у розмірі 1479,30 грн., з 01.05.2016 року по 31.08.2017 року у розмірі 1556,50 грн. (а.с. 81).
Суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції про частково задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Спірним у справі є правомірність відмови Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 березня 2016 року.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до ч. 1 Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» В абзаці дев'ятому статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова "довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" виключено.
Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
З наведеного вбачається, що з часу набрання чинності вказаним Законом, а саме з 13.01.2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено законом, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. На структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішенням від 10.05.2016 року № 1413 про відмову ОСОБА_3 в призначенні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття втрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Як зазначалося вище, суд першої інстанції в своєму рішення постановив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_3 у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 березня 2016 року та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 30 березня 2016 року, а саме: з 30 березня 2016 року по 20 червня 2016 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що в даному випадку належним способом не тільки захисту, а й відновленням прав позивача, є скасування рішення від 10.05.2016 року № 1413.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто особа має довести наявність прав, свобод чи інтересів, які порушені відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія суддів з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає вийти за межі позовних вимог шляхом скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради № 1413 від 10.05.2016 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу за суттю позовних вимог, але допустив помилку щодо незастосування до спірних відносин ч. 2 ст. 11 в частині скасування рішення № 1413 від 10.05.2016 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а також судом не було вирішено питання відносно незадоволених позовних вимог, внаслідок чого постанова суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради - задовольнити частково.
Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі № 234/12490/16-а - змінити.
Резолютивну частину постанови Краматорського міського суду Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі № 234/12490/16-а доповнити абзацом 3 наступного змісту: «Скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради № 1413 від 10.05.2016 року про відмову в призначенні ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та абзацом 5 такого змісту: «В решті позовних вимог відмовити».
Абзац 3 вважати абзацом 4, абзац 4 вважати абзацом 5, а абзаци 5 та 6 резолютивної частини постанови вважати абзацами 7 і 8 відповідно.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 23 січня 2017 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В.Геращенко