19 січня 2017 рокусправа № 804/4958/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.
за участю представника позивача Воловик М.О., представника відповідача Резнікова Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року по справі № 804/4958/16 за позовом Приватного підприємства «Агро-Ширак» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
У серпні 2016 року ПП «Агро-Ширак» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003111407 від 23.06.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції в сумі 8226000,00 грн. та №0001541305 від 30.06.2016р., яким збільшено податкове зобов'язання за основним платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 2425011,40 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 1818758,55 грн., що в сумі складає 4243769,95 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року позов задоволено повністю.
Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач фактично продублював зміст акту перевірки та зазначив, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували закупівлю ТМЦ, їх транспортування, приймання та використання у власній господарській діяльності. Також апелянт зазначає, що позивачем не було надано доказів які б підтверджували, що фінансова допомога, надана ОСОБА_3, є обов'язковою до повернення та не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі. Наполягав, що всі первинні документи підприємством надавались під час перевірки, але не всі вони були враховані перевіряючими.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Агро-Ширак» є платником фіксованого сільськогосподарського податку, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля. ПП «Агро-Ширак» зареєстровано у реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування.
Посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 457 від 05.05.2016 року проведено планову документальну виїзну перевірку ПП «Агро-Ширак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013р. по 31.12.2015р. за наслідками якої складено акт № 269-04-36-14-06-35798278 від 13 червня 2016 року.
Згідно вказаного Акту перевірки встановлено порушення позивачем:
- п.123.2 ст.123, п.209.2, пп. 209.15.1 ст.209 Податкового кодексу України, абз.23 п.4 Порядку "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", що призвело до нецільового використання коштів на суму 8226000,00 грн., в т.ч. за листопад 2013 року - 6230000,00 грн., за січень 2014 року - 1000000,00 грн., за грудень 2014 року - 900000,00 грн., січень 2015 року - 96000,00 грн.;
- пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, пп.164.2.1, пп.164.2.5 п. 164.2 ст.164, абз.г) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167,пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.169.4.1, пп.169.4.2, пп.169.4.3 п.169.4 ст.169, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170, пп..176.2.а п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України - не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 2427944,70 грн., у т.ч.: 2013 рік-344,09 грн.; 2014 рік - 2227340,91 грн., 2015 рік - 200259,70 грн..
На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року № 0003111407, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Агро-Ширак» за платежем «податок на додану вартість» за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8226000,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 0001541305, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Агро-Ширак» з податку на доходи фізичних осіб на суму основного зобов'язання 2427944,70 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 1820872,50 грн.
Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, правомірність винесення яких і є предметом розгляду у даній справі.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення витрат у сумі 8226000,00 грн. зі спеціального рахунку узгоджується з приписами п.209.2 ст. 209 ПК України та не може вважатись нецільовим використанням коштів, оскільки вони використані для здійснення господарської діяльності. Також судом зазначено, що нарахування податку на доходи фізичних осіб є безпідставним, оскільки кошти видані ОСОБА_3 є безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму основного зобов'язання слід зазначити, що 20 січня 2014 року між ПП «Агро-Ширак» та ОСОБА_3 було укладено договір № 200114-1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 12208000,00 грн. (том 1 а.с. 58) Відповідно до пунктів 4, 6 Договору позика за цим договором є безвідсотковою та підлягає поверненню до 31.12.2015 року.
Як вбачається з прибуткових касових ордерів № 135 від 31.12.2014 року та № 33 від 31.12.2015 року, отримані за договором кошти ОСОБА_3 повернув у повному обсязі (том 1 а.с. 59).
Відповідно до пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПК України доходами, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу є основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Таким чином, податковий орган невірно відніс виплачені особі кошти до безповоротної фінансової допомоги, а тому дійшов хибного висновку про необхідність нарахування податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з наданням ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги та безпідставно виніс податкове повідомлення-рішення №0001541305 від 30.06.2016р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 4243769,95 грн.
Що стосується нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8226000,00 грн. у зв'язку з нецільовим використанням коштів, акумульованих ПП «Агро-Ширак» на спеціальному рахунку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 28.11.2013р. зі спецрахунку позивача було знято 4030000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №267 від 28.11.2013р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора 28.11.2013р. на придбання нітроамофоска (добриво), що підтверджується авансовим звітом № 1А від 28.11.2013 р. та закупівельним актом № 1 від 28.11.2013р.
29.11.2013р. зі спецрахунку позивача було знято 2200000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №270 від 29.11.2013р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора 29.11.2013р. на придбання насіння соняшника на суму 2200000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №2А від 29.11.2013р. та закупівельним актом №2 від 29.11.2013р.
09.01.2014р. зі спецрахунку позивача було знято 1000000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №5 від 09.01.2014р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора на придбання аміачної селітри (мінеральна добриво) на суму 1000000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №ЗА від 09.01.2014р. та закупівельним актом № 3 від 09.01.2014р.
23.12.2014р. зі спецрахунку позивача було знято 150000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №128 від 23.12.2014р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора на придбання дизельного палива на суму 150000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №4А від 23.12.2014р. та закупівельним актом №4 від 23.12.2014р.
24.12.2014р. зі спецрахунку позивача було знято 150000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №129 від 24.12.2014р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора на придбання 24.12.2014р. дизельного палива на суму 150000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №5А від 24.12.2014р. та закупівельним актом №5 від 24.12.2014р.
25.12.2014р. зі спецрахунку позивача було знято 150000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №130 від 25.12.2014р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора на придбання дизельного палива на суму 150000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №6А від 25.12.2014р. та закупівельним актом № 6 від 25.12.2014р.
26.12.2014р. зі спецрахунку позивача було знято 150000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №131 від 26.12.2014 р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора на придбання дизельного палива на суму 150000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №7А від 26.12.2014р. та закупівельним актом №7 від 26.12.2014р.
29.12.2014р. зі спецрахунку позивача було знято 150000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №132 від 29.12.2014р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора 29.12.2014р. на придбання дизельного палива на суму 150000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №8А від 29.12.2014р. та закупівельним актом №8 від 29.12.2014р.
30.12.2014р. зі спецрахунку позивача було, знято 150000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №133 від 30.12.2014р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора 30.12.2014р. на придбання дизельного палива на суму 150000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом № 9А від 30.12.2014 р. та закупівельним актом № 9 від 30.12.2014р.
06.01.2015р. зі спецрахунку позивача було знято 96000,00 грн. і оприбутковано в касу позивача, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 06.01.2015р. Вказані кошти було витрачено ПП "Агро-Ширак" в особі директора 06.01.2015р. на придбання дизельного палива на суму 96000,00 грн., що підтверджується авансовим звітом №10А від 06.01.2015р. та закупівельним актом №11 від 06.01.2015р.
Із податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року № 0003111407 встановлено, що підставою для нарахування штрафних санкцій є порушення п. 123.2 ст. 123 ПК України, яке, згідно Акта перевірки, полягає в нецільовому використанні коштів, акумульованих сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках.
Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.
Разом з тим, позивачем до суду надано первинні документи, які доводять, що придбані ним за кошти зі спеціальних рахунків, на яких акумулювались суми податку на додану вартість, були використані для придбаних добрив, насіння соняшника та дизельного палива для власних виробничих цілей, тобто за цільовим призначенням.
Ці обставини підтверджені, зокрема, накладними (внутрішнього призначення), копії яких було надано позивачем до суду (том 2 а.с. 11-69), з яких вбачається витрачання палива для заправки сільгосптехніки для виконання робот із внесення придбаних добрив та придбаного насіння до земель сільськогосподарського призначення. Факт наявності у позивача в користуванні, обробки та здійснення сільськогосподарського виробництва на таких землях підтверджено копіями статистичних звітів позивача за формою № 4-сг за 2014, 2015 роки (т.2 а.с. 70-74).
Крім того, колегія суддів зазначає, що зміст Акту перевірки, на який посилається апелянт, свідчить про те, що висновок контролюючого органу про нецільове використання коштів, акумульованих сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, також будується на припущеннях відсутності можливості отримати вищевказані товарів від фізичної особи (громадянина ОСОБА_4.) виходячи із обсягів та їх характеристик.
В той же час, ані в Акті перевірки, ані під час розгляду справи в суді першої або апеляційної інстанції представник відповідача не надав жодних доказів того, що контролюючим органом вживались які-небудь заходи для перевірки і встановлення обґрунтованості припущень щодо неможливості придбання товарів (послуг) у громадянина ОСОБА_4 та підстав здійснення ним діяльності, яку відповідач розцінив як господарську.
Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
При цьому слід зазначити, що будь-які порушення постачальником товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для висновку про порушення і покупцем податкового законодавства, оскільки на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків.
Отже, факт нецільового використання зазначених коштів не було доведено відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в ході розгляду апеляційної скарги, що свідчить про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0003111407 від 23.06.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції в сумі 8226000,00грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суд першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Щодо, доводів апелянта про те, що надані позивачем в судовому засіданні первинні документи не повинні братися судом до уваги, оскільки вони не були надані під час проведення перевірки, не заслуговують на увагу, оскільки норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірки, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, подання виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки.
Обов'язок суду оцінити відповідні доказ за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з висновками статті 59 КАС України.
Таким чином, передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року по справі № 804/4958/16 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 23 січня 2017 року.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: І.В. Юрко