33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 січня 2017 року Справа № 906/971/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
при секретарі судового засідання Максютинська Д.В
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 1319, від 17.07.2013р.
відповідача: ОСОБА_2А.(голова ОСОБА_3 селишної ради)
від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 01-17/3137, від 22.10.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 підприємство "ОСОБА_3 фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський фаянс" в особі ліквідатора ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 07.11.16р. у справі № 906/971/16 (суддя Тимошенко О. М.)
за позовом Дочірнього підприємства "ОСОБА_3 фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський фаянс" в особі ліквідатора ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_3 селищної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управлінння ДСНС у Житомирській області
про зобов'язання прийняття у комунальну власність об'єкт соціальної інфраструктури - протирадіаційне укриття
ОСОБА_5 підприємство "ОСОБА_3 фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський фаянс" в особі ліквідатора ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с.2-5) до ОСОБА_3 селищної ради (надалі - відповідач) про спонукання прийняти у комунальну власність об'єкт соціальної інфраструктури - протирадіаційне укриття.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.11.2016 (а.с.32-33) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що ліквідатором об'єкт не приведено у належний стан для його передачі у комунальну власність в якості протирадіаційного укриття. Рішення комісії з питань подальшого використання споруди цивільного захисту, яким виявлено ряд недоліків стану готовності, не оскаржено, тому підлягає виконанню. У зв'язку з тим, що умови рішення не виконані, вимога позивача про спонукання ОСОБА_3 селищної ради прийняти у комунальну власність від позивача об'єкт соціальної інфраструктури - протирадіаційне укриття, не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити (а.с.41-44).
Скаржник зокрема зазначає, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинами справи.
Зокрема, апелянт вказує, що відповідно до ч.2 ст.19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту. Крім того, відповідно до порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №253 від 25.03.2009, уповноваженими органами управління даним майном є центральний чи місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому, апелянт вважає що відповідач зобов'язаний прийняти на баланс протирадіаційне укриття.
Вказує, що передавання вищевказаного об'єкту має здійснюватись без додаткових умов, відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19.01.2013, а тому пред'явлення зобов'язань до ліквідатора є порушенням вимог вказаних вимог законодавства.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/971/16 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.., суддя Василишин А.Р. (а.с.38).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2016 на 11 год. 30 хв. (а.с.39).
01.12.2016 на виконання вищевказаної ухвали суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує її вимоги та зазначає, що вимоги комісії з питань подальшого використання споруди цивільного захисту, викладені у протоколі № 1 від 26.08.2016, не є додатковими умовами для передавання об'єкту, вони є основними та обґрунтованими вимогами, без виконання яких останній не може вважатись протирадіаційним укриттям. Вказує, що ліквідатор зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки та вживати заходів до збереження майна. Вважає, що підстави для задоволення позову та вимог апеляційної скарги відсутні, тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. (а.с.52-53).
В судове засідання, яке відбулось 21.12.2016р., з'явився представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.
Дослідивши матеріали справи суд залучив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління ДСНС у Житомирській області.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 розгляд справи відкладено на 18.01.2017 на 10.00 год. з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів та необхідністю у залученні до справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та необхідності витребування нових доказів (а.с.72-73).
В судове засідання, яке відбулось 18.01.2017р., з'явились представники позивача, відповідача, та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, зазначив, що за даними електронного обліку захисних споруд цивільного захисту, який ведеться Управлінням Державної служби надзвичайних ситуацій у Житомирській області, відповідно до пункту 16, статті 17 Кодексу цивільного захисту, сховище за адресою: вул.Кірова, 5, смт. Кам'яний Брід, Барановський район, Житомирська область, є протирадіаційним укриттям та має обліковий номер 21631. Крім того, вказує, що відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. N 253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб", відповідач має прийняти на баланс протирадіаційне укриття.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Житомирської області від 16.06.11 у справі №4/59-б ОСОБА_5 підприємство "ОСОБА_3 фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський фаянс" визнане банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.9).
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, надалі - Закон) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на 6 місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, з огляду на те, що ліквідаційну процедуру щодо боржника у даній справі введено постановою місцевого господарського суду від 16.06.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Протирадіаційного укриття, що розташоване за адресою: Житомирська область, Баранівський район, смт.Кам'яний Брід, вул. Кірова,5, є складовою частиною цілісного майнового комплексу та зареєстроване на праві власності за ОСОБА_5 підприємством "ОСОБА_3 фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський фаянс" (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 12) - позивача у справі, що перебуває у ліквідаційній процедурі.
Листом № 415 від 20.09.16 голова ОСОБА_3 селищної ради повідомив про те, що об'єкт буде прийнято у комунальну власність лише після приведення його у належний технічний стан згідно Протоколу №1 виїзного засідання комісії з питань подальшого використання захисної споруди цивільного захисту в смт.Кам'яний Брід від 28.08.16 (а.с.24), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Визначаючи правову підставу позову ліквідатор покликається на частину 1 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, згідно якої усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
У відповідності зі ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та Порядком використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2009р. № 253, протирадіаційні укриття - негерметичні захисні споруди, які забезпечують захист людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання у разі радіоактивного забруднення місцевості.
Протирадіаційне укриття є захисною спорудою та не є об"єктом комунальної інфраструктури, у зв"язку з чим покликання позивача на ст. 26 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника" в частині обгрунтування обов"язку відповідача прийняти до комунальної власності даний об"єкт суд вважає необгрунтованим.
Водночас питання використання захисної споруди у разі банкрутства (ліквідації) підприємства врегульовано Порядком використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвержений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. N 253 (далі - Порядок).
Відповідно до п.27 Порядку, питання щодо подальшого використання захисної споруди у разі банкрутства (ліквідації) підприємства, на балансі якого вона перебуває, вирішує комісія з питань подальшого використання захисної споруди, утворена Радою міністрів Автономної Республіки Крим або місцевою держадміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління.
До складу комісії входять представники уповноваженого органу управління, територіального органу МНС, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань надзвичайних ситуацій або відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації та підприємства. У разі потреби до роботи комісії можуть залучатися представники інших органів та установ за згодою їх керівників.
Комісія разом з розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором готує пропозиції щодо подальшого використання захисної споруди та вжиття заходів до її зберігання та утримання у належному технічному стані. Відповідно до висновків комісії уповноважений орган управління забезпечує виконання рішення комісії згідно із законодавством. Координацію дій державних органів, відповідальних за виконання такого рішення, здійснює МНС або його відповідний територіальний орган.
На виконання Порядку та розпорядження голови Баранівської районної адміністрації №183 від 29.06.2016 року «Про створення комісії з питань подальшого використання захисної споруди цивільного захисту» створено комісію з питань подальшого використання захисної споруди цивільного захисту, якою 26.08.2016 проведено виїзне засідання та оглянуто захисну споруду за обліковим номером 21631, що знаходиться на балансі ДП «ОСОБА_3 фаянс».
В ході огляду даної споруди комісією виявлено відсутність дверних блоків, санітарно-технічних комунікацій, відсутність технічного паспорту на приміщення, а також несправність електромережі, затоплення приміщення та пошкодження плит перекриття (а.с.15-17).
Згідно висновків комісії, розроблено пропозиції ліквідатору ДП «ОСОБА_3 фаянс» ТОВ «Поліський Фаянс», а саме рекомендовано вставити дверні блоки, забетонувати отвір у покритті з метою недопущення попадання опадів всередину споруди та очистити поверхню укриття від дерев та кущів; після виконання вищезазначених робіт рекомендовано передати дане приміщення безоплатно ОСОБА_3 селищній раді (відповідачу).
Згідно акта комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони № 21631 від 11.03.2016 р., яка проведена комісією у складі працівників Баранівського РС УДНС та долучене третьою особою до матеріалів справи сховище № 21631 привести у готовність неможливо, оцінюється як неготове до прийняття осіб, що укриваються, є частково зруйнованим, матеріали надані на списання. За змістом даного акта загальний стан приміщення визначається як такий, що затоплений водою, двері відсутні, обвалування частково зруйновані, противибухові пристрої відсутні, фільтри поглиначі відсутні, повітропроводи відсутні, вентилятори витяжної та приточної системи відсутні, система водопостачання відсутня, система каналізації відсутня, електропостачання відсутнє, заземлення відсутнє, сховище не викоритсовується, документація у захисній споруді відсутня, паспорта об"єкта немає, плану приведення у готовність немає, документів щодо результатів технічної інвентаризації немає.
Виходячи з вимог Порядку, забезпечення виконання рішення комісії покладено на орган управління, яким в межах повноважень , визначених ЗУ "Про відновлення платоспроможності", є ліквідатор.
Беручи до уваги, що рішення комісії, створеної у відповідності до Порядку, є чинним, не виконаним позивачем, правові підстави на вимогу щодо зобов"язання прийняття до комунальної власності даного об"єкта відсутні.
При цьому посиланням позивача на вимоги ч.2 ст.19 Кодексу цивільного захисту України та п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. N 253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб", як на підставу задоволення позовних вимог апеляційний суд вважає необгрунтованим.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти у власність спірне майно не підлягає до задоволення у зв'язку із наступним.
Відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Питання щодо прийнятття об"єктів до комунальної власності відноситься до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що суд не вправі прийняти рішення, яке згідно з вимогами нормативних актів, відноситься до виключної компетенції колегіального органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач не довів викладеного та не надав відповідних доказів, які б слугували підставами для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ОСОБА_3 фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський фаянс" в особі ліквідатора ОСОБА_1 від 17.11.16р. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 07 листопада 2016 року у справі №906/971/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №906/971/16 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.