19 січня 2017 рокусправа № 804/5659/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Військової частини-польової пошти №В0440 Міністерства оборони України
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі №804/5659/16 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини-польової пошти № НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом в якому просив визнати відмову командуванням військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), код НОМЕР_3 , Міністерства оборони України, звільнити його з військової служби у зв'язку з закінчення строку контракту з 28 серпня 2016 року - протиправною, зобов'язати командування Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), код НОМЕР_3 , Міністерства оборони України звільнити його з військової служби в зв'язку з закінчення строку контракту з 28 серпня 2016 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що що у зв'язку із закінченням строку дії контракту про проходження військової служби він звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з рапортом про звільнення, однак у задоволенні рапорту про звільнення йому було відмовлено. Вказує, що у якості підстави для відмови відповідач послався на положення ч. 9 ст. 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", якою передбачено, що у разі настання особливого періоду дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації. Вважає, що на цей час підстави, з якими Закон пов'язує можливість продовження дії контракту про проходження військової служби понад встановлені строки відсутні, тому відмова командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) його припинити, є протиправною.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано відмову командуванням військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), код НОМЕР_3 , Міністерства оборони України, звільнити позивача з військової служби у зв'язку з закінчення строку контракту з 28 серпня 2016 року - протиправною, зобов'язано командування Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), код НОМЕР_3 , Міністерства оборони України звільнити позивача з військової служби в зв'язку з закінченням строку контракту з 28 серпня 2016 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв'язку з оголошенням Указами Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, від 6 травня 2014 року № 454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015 часткової мобілізації, в країні настав та діє особливий період. Отже, на думку відповідача, продовження строку дії контракту позивача понад встановлені терміни відповідно до наказу командира військової частини від 15 квітня 2014 року №83, відповідає приписам статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Дослідивши обставини справи та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.08.2013 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_2 був укладений контракт про проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України.
Пунктом 3 контракту встановлено, що він є строковим та укладений на три роки. Відповідно до пункту 4 контракту сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії контракту зобов'язуються укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні.
29.06.2016 року наказом командира військової частини Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 № 134 строк військової служби ОСОБА_1 за контрактом продовжено понад встановлені терміни на період до оголошення демобілізації.
29 червня 2016 року позивач звернувся до командира військової частини- польова пошта НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
У відповіді від 02.07.2016 року на рапорт позивача зазначається, що згідно із ч.9 ст.23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
Не погоджуючись з відмовоюу звільнення з військової служби позивач звернувся до суду із позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд пршої інстанції виходив з того, що контракт між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладений задовго до подій, які стали причиною проведення мобілізації та відповідно запровадження особливого періоду, тому останній не є військовослужбовцем, прийнятим на військову службу внаслідок чи під час проведення мобілізації чи дії особливого період, тому, на думку суду підстави для відмови у звільнення з військової служби - відсутні.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.
відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Строки військової служби визначаються у статті 23 цього ж Закону, відповідно до частини 2 якої, для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються строки військової служби в календарному обчисленні для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.
Пунктом "б" частини 6 статті 23 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
В свою чергу, пункт "а" цієї ж частини наведеної вище правової норми передбачає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Водночас, згідно з положеннями пункту 2 частин 9 статті 23 Закону № 2232-XII у разі настання особливого періоду: - для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Частиною 3 статті 23 Закону № 2232-XII також встановлено, що для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців; у разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.
Положеннями пунктів 1-3 частини 8 статті 26 Закону № 2232-XII визначено обставини звільнення військовослужбовців, зокрема, під час особливого періоду, під час воєнного стану та після прийняття рішення про демобілізації.
На підставі аналізу вищенаведених норм права суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що закінчення дії строку контракту є підставою для його розірвання у тому випадку, якщо не було виявлено бажання військовослужбовця укласти новий контракт, при цьому в односторонньому порядку продовження дії строку контракту на проходження військової служби понад встановлений контрактом строк можливо лише виключно у разі настання особливого періоду.
При цьому апеляційний суд зазначає, що визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 6 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім цього, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що протягом 2014-2015 років Президентом України неодноразово видавались Укази про часткову мобілізацію.
Хоча Законом № 3543-XII не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас ним передбачено такий захід як демобілізація, що визначається як комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Тобто, особливий період настає, зокрема, з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.
Згідно зі статтею 11 Закону № 3543-XII, рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України, однак станом на момент звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби таке рішення Президентом України не приймалось.
Отже, особливий період тривав на час виникнення спірних у цій справі правовідносин і не закінчився до цього часу.
За приписами частини 9 статті 23 Закону № 2232-XII у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Таким чином, законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії та закінчення особливого періоду, а вказує, що з моменту його настання діє особливий порядок продовження контракту військовослужбовців.
Враховуючи, що особливий період настав під час дії контракту позивача, тому до спірних правовідносин застосовуються вимоги згаданої вище правової норми Закону № 2232-XII, тобто дія контракту позивача правомірна була продовжена понад встановлений строк .
Вищевикладене залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог, вказане у своїй сукупності, є підставою для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини-польової пошти №В0440 Міністерства оборони України - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі №804/5659/16 - скасувати та прийняти нову.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст.. 212 КАС України.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова