12 січня 2017 рокусправа № 804/15498/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про скасування постанови,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про скасування постанови.
Позов обґрунтовано тим, що призначення проведення позапланової перевірки та постанова за № 19/29009 від 27 жовтня 2015 року протиправна з огляду на те, що з 2014 року в Україні діє мораторій на проведення перевірок підприємців контролюючими органами. Крім того, передбачений частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перелік підстав для проведення перевірки не передбачає проведення перевірки з метою перевірки достовірності даних наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.05.2015 року № 083151380691.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності за № 19/2902 від 27.10.2015 р.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що обмеження (мораторій) на проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами в період 2015-2016 років стосується всіх без виключення контролюючих органів, у тому числі і Державної архітектурно-будівельної інспекції. Станом на день проведення перевірки діяла постанова КМУ від 13.08.2014 року №408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», якою затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл КМУ на проведення перевірок підприємств, організацій, установ, до якого входить і Державна архітектурно-будівельна інспекція. Відповідачем не надано доказів надання дозволу КМУ на проведення перевірки, тому призначення перевірки ТОВ "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів" у період дії мораторію на проведення перевірок контролюючими органами є протиправним, а тому рішення прийняті за результатом такої перевірки підлягають скасуванню.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що Державна архітектурно-будівельна інспекція є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, тому не відноситься до переліку органів доходів і зборів, а відтак мораторій на проведення перевірок на відповідача не розповсюджується. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно посилається на ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014 року, положеннями якого фіскальним органам заборонено проводити перевірки суб'єктів господарювання. Зазначає, що обмеження щодо проведення перевірок у 2015, 2016 роках встановлено для контролюючих органі Державної фіскальної служби, про що зазначено в п. 3 Прикінцевих положень Закону №71-VІІІ від 28.12.2014 року.
В запереченнях проти апеляційної скарги зазначено, що ніде в Законі №71-VІІІ від 28.12.2014 року не йдеться про те, що його сфера застосування обмежується податковими питаннями. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2015 року, на підставі направлення від 05 жовтня 2015 року № 704, начальником відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області здійснено спробу провести позапланову перевірку об'єкта будівництва "Будівництво навісу, складу, складу, будівлі сушильної камери, будівлі сушильної камери та будівлі сушильної камери на території ТОВ "Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів", розташованого за адресою вул. Лісопильна, 8 в м. Дніпропетровськ. Особу, що здійснює перевірку не допущено до проведення перевірки, про що 13 жовтня 2015 року складено Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі покладених на них функцій.
За результатами розгляду матеріалів акту, 13 жовтня 2015 року відповідачем складено Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якого встановлено порушення: п. 2 ч.6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а саме: недопущення посадової особи Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області на об"єкт будівництва за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопильна, буд. 8 для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності згідно направлення для проведення позапланової перевірки від 05.10.2015 року № 704.
27 жовтня 2015 року винесено постанову № 19/2902 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 13780,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено що до даних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», норми Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» регламентовано, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду).
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (Порядок № 553).
Відповідно до п.7 цього Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Також положеннями пп.2 п.7 передбачено, що підставою для проведення позапланової перевірки, є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
З наведеного вбачається, що у Департаменту наявні правові підстави для проведення позапланової перевірки достовірності даних наведених у декларації.
Слід зазначити, що з наведених норм містобудівного законодавства вбачається, що чинним законодавством України, яке регулює правовідносини у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, не передбачено обов'язок посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі наказу на проведення позапланової перевірки, надсилання на адресу суб'єкта містобудівної діяльності копії направлення на проведення позапланової перевірки та відсутній обов'язок щодо надіслання переліку питань, які будуть досліджуватись під час проведення позапланової перевірки (зокрема, такі положення передбачені нормами Податкового кодексу України, який регулює податкові правовідносини).
На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції безпідставно посилається в даному спорі на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, положеннями якого фіскальним органам заборонено проводити перевірки суб'єктів господарювання, та помилково робить висновок, що у Департаменту відсутні правові підстави для проведення перевірок.
Так, положеннями п. 3 (ІІ Прикінцеві положення) Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71 -VIII від 28.12.2014 визначено: Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, положеннями п. З Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71 -VIII від 28.12.2014 обмеження щодо проведення перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік встановлено для контролюючих органів, а саме - Державної фіскальної служби України.
Зокрема слід зазначити, що також і назва Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71 -VIII від 28.12.2014 визначає коло питань, які стосуються саме податкових правовідносин.
Додатково необхідно зазначити, що Положеннями п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» регламентовано, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
З вищевикладеного вбачається, що положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 регулюють правовідносини у сфері податкового законодавства та діяльності податкових - контролюючих органів і ніяк не регулюють правовідносини щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Отже Закон № 71 -VIII від 28.12.2014 року не може бути застосований до правовідносин, що виникли під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Прикінцевими положеннями Закону № 71-VIII внесено зміни до 19 законодавчих актів, однак жодний із вказаних 19 законодавчих актів не регулює відносини у сфері містобудівної діяльності.
Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції безпідставно зроблено посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України № 408 від 13.08.2014 року «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок інспекціями та іншими контролюючими органами». Вказана Постанова (№ 408) прийнята на виконання ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Тобто, фактично, дія Постанови КМУ (№ 408) закінчилась 31 грудня 2014 року.
Крім того, слід зазначити, що на проведення заходу контролю, який здійснює відповідач, не поширюються обмеження, передбачені вказаною Постановою КМУ (№ 408). Відмова у допуску працівників ДАБІ на об'єкти будівництва є порушенням містобудівного законодавства, за вчинення якого передбачена відповідальність. Недопущення працівників ДАБІ на об'єкт перевірки є причиною для винесення припису про усунення порушень законодавства. Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 05.07.2016 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 58976448) у справі за позовом ТОВ «Юніверсал Лоджистік» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції про визнання протиправними та зобов'язання скасування наказу, припису, постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Вищевикладені обставини не були враховані судом першої, що призвело до порушень норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню. Підстави для задоволення позову - відсутні.
Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року - скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак