04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" січня 2017 р. Справа №5011-28/15641-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Зеленіна В.О.
Мартюк А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року
у справі № 5011-28/15641-2012 (суддя Пасько М.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Передмістя 2000"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 5011-28/15641-2012, серед іншого, визнано ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області кредитором боржника на суму 301 014,20 грн., з яких 2 756,00 грн. першої черги та 298 258,20 грн. третьої черги. Відмовлено ДПІ у визнанні кредитором боржника на суму 257 458,81 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у даній справі в частині відмови у визнанні вимог кредитора та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ДПІ у повному обсязі.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду зазначену від 19.01.2017 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.
Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду з огляду на наступне.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.
За приписами ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 26 названого Закону під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
Як підтверджується матеріалами справи, 28.12.2015 року відбулись збори кредиторів ТОВ „Передмістя 2000", на яких прийнято рішення, зокрема про обрання комітету кредиторів боржника у кількості трьох осіб у складі ТОВ „ФК „Леверідж", ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ „Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі".
З апеляційної скарги вбачається, що скаржником до неї додано докази її направлення ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Куліченку М.В., боржнику - ТОВ „Передмістя 2000" та кредитору - ТОВ „ФК „Леверідж".
Проте, в порушення вимог ст.ст. 94 та 95 ГПК України скаржником не додано доказів надсилання копії скарги та доданих до неї документів іншим кредиторам по справі, які входять до комітету кредиторів боржника (ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ „Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі"), а відтак в силу п. 2 ч. 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.
Окрім того, судом встановлено, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, статтю 5 Закону України „Про судовий збір" викладено в новій редакції, відповідно до якої органи ДПІ позбавлено пільг щодо сплати судового збору, а також викладено в новій редакції статтю 4 цього Закону, яка передбачає ставки судового збору.
Так, підпунктами 8-10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство або визнання її недійсною.
Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.11.2015 року № 01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII).
Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року, яка прийнята в тому числі за наслідками розгляду заяви ДПІ з грошовими вимогами до боржника, за яку кредитором було сплачено судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 723 від 21.09.2016 року, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 3 031,60 грн. (110% від 2 мінімальних розмірів заробітної плати за подання заяви з грошовими вимогами до боржника).
Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.
Натомість скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про відстрочення йому сплату судового збору, посилаючись на відсутність бюджетного розпису щодо витрат на оплату судового збору у 2015 році.
Проте, колегія суддів зауважує, що з апеляційною скаргою апелянт звернувся у грудні 2016 року, а відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VIII від 22.05.2015 року, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
При цьому, як було зазначено вище, за подання заяви з грошовими вимогами до боржника ДПІ було сплачено судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 723 від 21.09.2016 року, що свідчить про наявність відповідного фінансування скаржника у 2016 році.
В той же час, розглянувши вказане клопотання про відстрочення скаржнику сплату судового збору, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням про відстрочення сплати судового збору, в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надано належних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. У клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання ДПІ про відстрочення сплати судового збору з мотивів, викладених у ньому, з огляду на що апеляційна скарга підлягає поверненню в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Таким чином, апеляційна скарга ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року Київським апеляційним господарським судом до апеляційного провадження не приймається і повертається з доданими до неї документами скаржнику без розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подано повторно.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 94, 95 та п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 5011-28/15641-2012.
2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 5011-28/15641-2012 з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду по суті.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді В.О. Зеленін
А.І. Мартюк