04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" січня 2017 р. Справа №910/18353/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Калатай Н.Ф.
Жук Г.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2016 року
у справі №910/18353/15 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України
в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України
за участю третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Державне підприємство "Укрконверсбуд"
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Бізнес Консалт"
3. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання права власності, вилучення та передачу в управління об'єктів нерухомості, -
Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання права власності, вилучення та передачу в управління об'єктів нерухомості (т.І, а.с. 14-23).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2015 року у справі № 910/18353/15 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено (т.ІІ, а.с.68-76, 207-214).
Постановою Вищого господарського суду України від 12 вересня 2016 року вищезазначені рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (т.ІІІ, а.с. 108-114).
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18353/15 від 22 грудня 2016 року, повне рішення складено та підписано 27 грудня 2016 року, позов задоволено частково, визнано за державою в особі Міністерства оборони України право власності на об'єкти нерухомості військового містечка № 116 (м. Київ, вул. Мельникова, 81, літера Б, загальною площею 1189,6 кв. м), а саме: 46/100 частин від нежилих приміщень в будинку площею 2582, 40 кв. м, в тому числі приміщення з № 1 по № 35 групи приміщень № 1 першого поверху, приміщень з № 1 по № 28 групи приміщень № 2 другого поверху приміщення № 2 групи приміщень № 5 мезоніну. В решті позову відмовлено (т. VI, а.с. 96-104).
29 грудня 2016 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось з апеляційною скаргою № б/н від 28 грудня 2016 року на рішення Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2016 року у справі №910/18353/15, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті №01001 4503933 3 про направлення апеляційної скарги.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2016 року у справі №910/18353/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Жук Г.А.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" та додані до неї документи, судовою колегією встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 95 ГПК України: «Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні».
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.
Відповідно абзацу дев'ятого пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»: «Треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК)».
Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, доказів направлення її копії Заступнику військового прокурора Центрального регіону України скаржник не надав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 97 вказаного Кодексу апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів, надсилання її копії іншій стороні (сторонам).
Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Так, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України № 3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 цього закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З огляду на це, при визначенні розміру судового збору, який має бути сплачено при поданні апеляційної скарги на зазначене рішення, слід керуватись наступним.
У липні 2015 року Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в якій просить:
1. визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на об'єкти нерухомості військового містечка № 116 (м. Київ, вул. Мельникова, 81, літера Б, загальною площею 1189,6 кв. м), а саме: 46/100 частин від нежилих приміщень в будинку площею 2582, 40 кв. м, в тому числі приміщення з № 1 по № 35 групи приміщень № 1 першого поверху, приміщень з № 1 по № 28 групи приміщень № 2 другого поверху приміщення № 2 групи приміщень № 5 мезоніну;
2. вилучення у ПАТ "Дельта Банк" та передачу в управління державному підприємству Міністерства оборони України "Укрконверсбуд" об'єктів нерухомості військового містечка № 116 (м. Київ, вул. Мельникова, 81, літера Б, загальною площею 1189,6 кв. м), а саме: 46/100 частин від нежилих приміщень в будинку площею 2582, 40 кв. м, в тому числі приміщення з № 1 по № 35 групи приміщень № 1 першого поверху, приміщень з № 1 по № 28 групи приміщень № 2 другого поверху приміщення № 2 групи приміщень № 5 мезоніну.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено дві вимоги: одна вимога майнового характеру (про визнання права власності на об'єкти нерухомості вартістю 4 044 640 грн. 00 коп.) та одна вимога немайнового характеру (про вилучення у ПАТ "Дельта Банк" та передачу в управління Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрконверсбуд" об'єктів нерухомості).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу Ціна позову визначається: "у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог".
Згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позову, тобто станом на липень 2015 року) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
В свою чергу, частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема, встановлена ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, яка становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1218 гривень.
Зокрема, сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становить - 74 298 грн. 00 коп., яка складається з: вимога майнового характеру - 73 080 грн. 00 коп., тобто 60 мінімальних заробітних плат, оскільки 2% від ціни позову, у даному випадку перевищує, встановлений законодавцем, граничний розмір судового збору; вимога немайнового характеру - 1 218 грн. 00 коп. (1 розмір мінімальної заробітної плати на дату подачі позову) аналогічний розрахунок суми судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви відображено в ухвалах Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року у справі №910/18353/15 (т.ІІІ, а.с.2-6, 20-25).
Згідно частини 4 пункту 3.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено: «Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору».
29 грудня 2016 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось з апеляційною скаргою № б/н від 28 грудня 2016 року на рішення Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2016 року у справі №910/18353/15, за подання якої повинно було сплатити судовий збір у сумі 81 727 грн. 80 коп. (110% від 74 298 грн. 00 коп. = 81 727 грн. 80 коп. де 74 298 грн. 00 коп. - сума що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).
До апеляційної скарги, заявником апеляційної скарги додано Платіжне доручення №15840566 (#1471604901) від 23 грудня 2016 року про сплату судового збору у сумі 80 388 грн. 00 коп. що не відповідає вимогам ч. 1, ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 вказаного Кодексу апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про повернення апеляційної скарги ПАТ «Дельта банк» на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, у зв'язку з неподанням доказів направлення копії апеляційної скарги Заступнику військового прокурора Центрального регіону України та доказів, що підтверджують оплату судового збору у встановленому розмірі.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України "після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно".
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, 94 п. 3, ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2016 року у справі №910/18353/15 разом з доданими документами - повернути без розгляду.
2. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.
3. Справу № 910/18353/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді Н.Ф. Калатай
Г.А. Жук