донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.01.2017 року справа №908/2739/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
За участі представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу не з'явились; не з'явились; Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Кредо", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від22.11.2016 року
у справі№908/2739/16 (суддя Топчій О.А.)
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ
до відповідача проТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Кредо", м. Запоріжжя стягнення страхового відшкодування в сумі 23704,97 грн.
У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", м. Київ (далі за текстом - ПрАТ "СК "Провідна", Позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Кредо", м. Запоріжжя (далі за текстом - ТДВ СК "Кредо", Відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 23704,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "СК "Провідна" зазначило, що відповідно до договору страхування від 20.08.2013 року позивачем, внаслідок понесених у ДТП, яка відбулась 15.10.2013 року, пошкоджень транспортного засобу, виплачено страхувальнику - ПрАТ "ОСОБА_1 лінія" - суму страхового відшкодування 23704,97 грн. Враховуючи, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 31.10.2013 року у справі №759/16620/13-п винуватцем у ДТП визнано ОСОБА_4, цивільно-правову відповідальність якої застраховано відповідачем (поліс АС/5498241), позивач, на його думку, після виплати страхового відшкодування, набув право вимоги до особи відповідальної за завданий збиток - відповідача. Із посиланням на ст.ст. 6, 22, 29, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 528, 625, 993, 1187 Цивільного кодексу України просило стягнути з ТДВ СК "Кредо" страхове відшкодування у розмірі 23704,97 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 року у справі №908/2739/16 позов ПрАТ "СК "Провідна" до ТДВ СК "Кредо" задоволено, вирішено стягнути з ТДВ СК "Кредо" на користь ПрАТ "СК "Провідна" суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 23704,97 грн. та 1378,00 грн. судового збору.
Відповідач - ТДВ СК 2Кредо" не погодився із вищезазначеним рішення господарського суду першої інстанції та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 року у справі №908/2739/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "СК "Провідна" до ТДВ СК "Кредо" про стягнення страхового відшкодування в сумі 23704,97 грн. в повному обсязі.
Апелянт вважає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку із неповним встановленням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, оскільки господарський суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що право ПрАТ "СК "Провідна" підлягало судовому захисту, оскільки на час звернення з даним позовом до суду охоронювані законом права позивача порушені не були та на час звернення до суду з позовом не відомо, чи були б вони порушені при зверненні до ТДВ СК "Кредо" з поданням якісних фотокарток, а головне постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 без помилки (описки) щодо реєстраційного номеру автомобіля страхувальника, що є істотною умовою договорів страхування. Крім того, скаржник зазначає, шо ПрАТ "СК "Провідна" не скористалось правом усунення вищевказаних недоліків, а місцевий господарський суд не врахував, що ТДВ СК "Кредо" не відмовляло у страховій виплаті, а лише призупинило її здійснення на час усунення недоліків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2016 року визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги ТДВ СК "Кредо" у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_5
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2016 року апеляційну скаргу ТДВ СК "Кредо" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.01.2017 року о 14 год. 20 хв.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 30.12.2016 року від ПрАТ "СК "Провідна", позивач вказав про безпідставність доводів викладених в апеляційній скарзі відповідача, просив суд залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 року у справі №908/2739/16 просив залишити без змін.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Сгара Е.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3
Позивач в судове засідання 18.01.2017 року не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив розглянути справу без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.
Відповідач в судове засідання 18.01.2017 року не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.08.2013 року між ПрАТ "СК "Провідна" (далі за текстом - Страховик) та ПрАТ "ОСОБА_1 лінія" (далі за текстом - Страхувальник), укладено Договір добровільного комплексного автострахування №06/6750862/9069/13, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Chevrolet KL1SF69YE8W017998, державний реєстраційний номер АА5882HO.
15.10.2013 року у місті Києві по пр. Перемоги - шляхопровід "Нивки" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Chevrolet KL1SF69YE8W017998, державний реєстраційний номер АА5882HO під управлінням ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_4
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб водієм автомобіля НОМЕР_1, застрахована в ТДВ СК "Кредо" (Відповідач у даній справі) згідно з Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5498241, страхувальник - ОСОБА_4
Відповідно до п. 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5498241 розмір франшизи складає 0 грн.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 31.10.2013 року у справі №759/16620/13-п (провадження № 3/759/6501/13) винним у настанні ДТП визнано ОСОБА_4, на яку накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП України у вигляді накладання штрафу розмірі 340,00 грн. на користь держави.
Як вбачається із відомостей єдиного державного реєстру судових рішень та підтверджується поясненнями сторін, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2016 року у справі №759/16620/13-п (провадження № 3-в/759/104/16) виправлено описку в постанові Святошинського районного суду м. Києва від 31.10.2013 року у справі №759/16620/13-п (провадження №3/759/6501/13) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, а саме, в мотивувальній частині постанови замість цифр та букв автомобіля НОМЕР_2 читати АА5322НХ.
17.10.2013 року до ПрАТ "СК "Провідна" звернулось ПрАТ "ОСОБА_4 лінія" із заявою про виплату страхового відшкодування, в зв'язку з ДТП, яке є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.
Згідно звіту № 788 від 23.10.2013 року, складеного оцінювачем ОСОБА_7, вартість відновлювальних робіт автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер АА5882HO, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 23.10.2013 року, складає 30040,02 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт №АМН0029137 від 04.11.2013 року ФОП ОСОБА_8 надав послуги з відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА5882HO на загальну суму 24204,87 грн.
Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № НОМЕР_3 від 09.01.2014 року, розрахунку страхового відшкодування, акту виконаних робіт №АМН0029137 від 04.11.2013 року, ПрАТ "СК "Провідна" перерахувало за ремонт автомобіля на рахунок ФОП ОСОБА_8 страхове відшкодування в загальному розмірі 23704,97 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №0001338 від 10.01.2014 року на суму 23704,97 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, у зв'язку з використанням автомобіля НОМЕР_1 застрахована у ТДВ СК "Кредо" згідно полісу №АС/5498241, позивач звернувся до ТДВ СК "Кредо" із заявою №СУ/174 від 22.09.2016 року про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу.
У відповідь на регресну вимогу позивача відповідач надіслав лист від 07.10.2016 року №Э.37.7.0.0/684, в якому повідомив, що для прийняття відповідного рішення щодо відшкодування завданої шкоди необхідно надати належним чином завірені копії документів:
- постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, з виправленням помилки в д/н автомобіля Volkswagen (в постанові суду зазначено АА5322МХ замість вірного АА5322НХ);
- фотографії виявлених на момент огляду пошкоджень автомобіля Chevrolet д/р АА5882HO, показання одометру та VIN - код на електронну адресу.
Не погодившись із залишенням без задоволення заяви №СУ/174 від 22.09.2016 року та несплатою відповідачем страхового відшкодування, ПрАТ "СК "Провідна" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до відповідача про стягнення 23704,97 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною першою ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Виходячи з приписів вищевказаний статей Цивільного кодексу України слідує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 року "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Наявність страхового акту №2300025705 від 09.01.2014 року, платіжного доручення №0001338 від 10.01.2014 року на суму 23704,97 грн., акту виконаних робіт №АМН0029137 від 04.11.2013 року, складеного ФОП ОСОБА_8, є доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 23704,97 грн., які виникли внаслідок ДТП, що трапилось 15.10.2013 року.
Таким чином, надані позивачем документальні докази є належними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України, та такими, що підтверджують розмір шкоди в розмірі 23704,97 грн., що підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Посилання відповідача, що на момент звернення позивача до суду із позовом не було порушено охоронюваних законом прав та інтересів позивача, з огляду на ненадання відповідачу постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 із зазначенням вірного державного номеру автомобіля Volkswagen, фотограіфй виявлених на момент огляду пошкоджень автомобіля Chevrolet д/р АА5882HO, показань одометру та VIN є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству.
Крім того, умовами договору добровільного комплексного автострахування від 20.08.2013 року не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як ненадання запитуваних відповідачем документів, до того ж, як вже зазначалось вище постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2016 року виправлено описку допущену при зазначені державного номеру автомобіля Volkswagen.
Додатково колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивач в заяві про виплату страхового відшкодування №СУ/174 від 22.09.2016 року, направленої на адресу відповідача зазначив, що фотографії автомобіля Chevrolet д/р АА5882HO можуть бути направлені в електроному вигляді на електрону адресу відповідача. Для цього необхідно направити відповідний запит на адресу: Starck@omg-ua.com із зазначенням номеру заяви, чого відповідачем зроблено не було.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 року у справі №908/2739/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Кредо", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 року у справі №908/2739/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 року у справі №908/2739/16 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді: С.А. Малашкевич
ОСОБА_3