04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" січня 2017 р. Справа№ 911/2953/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача : Цимбалюк С.В. - представник;
Від третьої особи - 1 : не з'явився;
Від третьої особи - 2: не з'явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2016
у справі № 911/2953/16 (суддя Грєхов А.С.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Датекс"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_4
2) Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна"
про стягнення збитків у розмірі 47 690,62 грн.
До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Датекс" (надалі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 47 690,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм чинного законодавства України, зумовлене невиконанням в повному обсязі зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автотранспортному засобу DАF д.н.з НОМЕР_5 з причепом д.н.з. НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Scania д.н.з. НОМЕР_6 з причепом д.н.з. НОМЕР_2, роботодавцем якого є відповідач.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року у справі № 911/2953/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі № 911/2953/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року у справі № 911/2953/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 17.01.2017.
27.12.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яку колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.
17.01.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем подано пояснення, в яких відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні 17.01.2017 представник відповідача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у поясненнях та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 17.01.2017, повноважні представники позивача та третіх осіб, не з'явилися.
Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.
Враховуючи вищевикладене та заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2016 у місті Харкові по вул. Нехаєнка сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої відбулося зіткнення застрахованого транспортного засобу DАF д.н.з НОМЕР_5 з причепом д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля Scania д.н.з. НОМЕР_6 з причепом д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.
20.04.2016 Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі №641/3178/16-п винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_4.
Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Датекс" (страхувальник) застраховано автомобіль Scania д.н.з. НОМЕР_6 з причепом д.н.з. НОМЕР_2.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль DАF д.н.з НОМЕР_5 з причепом д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень, у зв'язку з чим з метою відшкодування завданих збитків позивач звернувся до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно з платіжним дорученням №106508 від 14.07.2016 на підставі складеного Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" за заявою від 08.04.2016 страхового акту №21817/1 було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 20 569,38 грн.
Проте, відповідно до змісту наявного в матеріалах справи Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №04/01/04/16 від 11.04.2016, виконаного на замовлення позивача, вартість майнової шкоди заподіяної транспортному засобу DАF д.н.з НОМЕР_5 з причепом д.н.з. НОМЕР_1 становить 75 942,92 грн, тому розмір страхового відшкодування виплачений третьою особою-2 останньому, не відповідає вартості ремонту автомобіля, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).
Отже, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.
Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії рахунка фактури №СФ-0000005 від 11.04.2016 та акті здачі-приймання робіт не визначений фактичий перелік робіт які здійснено відносно пошкодженого транспортного засобу, що позбавляє можливості встановити причино-наслідковий зв'язок з виконаними ремонтними роботами та завданими пошкодженнями транспортному засобу DАF д.н.з НОМЕР_5 внаслідок ДТП.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14 зазначив, що ЗУ "Про страхування" та ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не визначено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Згідно із частиною 1 статті 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між фізичною особою - громадянкою ОСОБА_6 (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу №1/01/16-2 від 04.01.2016 (надалі - Договір оренди), згідно з яким орендодавець передає в тимчасове користування орендареві приналежний орендодавцеві на праві приватної власності автомобіль марки DAF, модель FT XF105, червоного кольору, номер НОМЕР_5.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль DАF д.н.з НОМЕР_5 є власністю громадянки ОСОБА_6.
Згідно із статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, оскільки Договір оренди укладений у простій письмовій формі, докази його нотаріального посвідчення відсутні, він є нікчемним, тобто таким, що не породжує для його сторін прав та обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача не виникало правових підстав для використання вказаного транспортного засобу, тому право на пред'явлення позовної заяви та отримання збитків відсутнє, у зв'язку з чим слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2016 у справі № 911/2953/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/2953/16 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська