36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.01.2017 р. Справа № 917/1728/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м.Полтава, вул.Ст.Поділ, 5 в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 39628, м.Кременчук, пр-т Полтавський, 277
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком", 39605, м.Кременчук, вул.Жовтнева, 1, кім.135
про стягнення 26018 грн. 20 коп.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. №10-73/2126 від 22.02.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2, дов. №1196 від 16.11.2016р.
Розглядається позовна заява про стягнення 26018 грн. 20 коп. заборгованості за договором про використання місць на опорах ПЛ-0,22-0,38-6-10 кВ для розміщення ТКМ та/або ЕМ за №1818 від 01.03.2015р., у тому числі 18165,50грн. - сума основного боргу, 6042,84грн. - пеня, 268,46грн. - 3% річних та 4541,40грн. - штраф (10%).
Позивачем неодноразово подавалися заяви про уточнення позовних вимог, зокрема 15.12.2016р. за вхід. №15578 та 03.01.2017р. за вхід. №56.
Так, в заявах про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 18 111,76грн., у т.ч. 9082,75грн. - сума основного боргу, 3262,47грн. - пеня, 316,86грн. - 3% річних та 5449,68грн. - штраф (10%).
Розглянувши подані позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Враховуючи наведене, суд розцінює подані заяви про уточнення позовних вимог, як заяви про зменшення позовних вимог та відповідно визнає їх такими, що відповідають вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає їх до розгляду.
Таким чином, судом розглядаються вимоги в редакції заяви за вх. № 56 від 03.01.2017р., а саме про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 18 111,76грн., у т.ч. 9082,75грн. - сума основного боргу, 3262,47грн. - пеня, 316,86грн. - 3% річних та 5449,68грн. - штраф (10%).
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві, в врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Відповідач у відзиві визнає заборгованість частково, а саме: 2290,24грн. - сума основного боргу, 2012,82грн. - пеня, 173,32грн. - 3% річних, в іншій частині - заперечує. Відповідач у позові, зокрема, зазначає, що на суму основного боргу у розмірі 6792,51грн. відбувся залік зустрічних однорідних вимог, а нарахування пені та штрафу (10%) від суми прострочення платежу - є подвійною відповідальністю за одне і те ж правопорушення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
Між публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (власник повітряної лінії (Власник ПЛ) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Лінк Телеком" (Власник телекомунікаційних мереж та/або електричних мереж (Власник ТКМ та/або ЕМ) 01.03.2015р. укладено договір на використання місць на опорах ПЛ-0,22-0,38-6-10 кВ для розміщення ТКМ та/або ЕМ за №1818 (Договір).
Умовами договору визначено, зокрема, наступне:
- Власник ПЛ надає право Власнику ТКМ та/або ЕМ використовувати місця на опорах ПЛ-0,22-0,38-6-10 кВ, зазначені в Додатку №1 до Договору, для розміщення на них телекомунікаційних мереж (ТКМ) та/або електричних мереж (ЕМ), що належать їм на праві власності чи користуванні (послуги) (п.1.1 Договору);
- вартість послуг встановлюється відповідно до Додатку №1 Договору і складає в місяць 9082,75грн., у тому числі ПДВ 1513,17грн. (п.2.1 Договору);
- розрахунки по Договору проводяться щомісячно у формі попередньої оплати, шляхом перерахування Власником ТКМ та/або ЕМ грошових коштів на поточний рахунок Власника ПЛ в розмірі, зазначеному в п.2.1 Договору, не пізніше 25 числа місяця, що передує тому, за який здійснюється оплата (п.2.4 Договору);.
- у випадку порушення строку оплати, передбаченого п.2.3 Договору, Власник ТКМ та/або ЕМ сплачує Власнику ПЛ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу (п.4.2 Договору).
Позивачем були виставлено відповідачу наступні рахунки: №90627544 від 29.12.2015 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90661522 від 28.07.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90627544 від 29.12.2015 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90661522 від 28.07.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90641991 від 31.03.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90646350 від Ж 04.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90649856 від 25.05.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп., № 90655584 від 30.06.2016 року на суму 9082 грн. 75 коп.
За твердженням позивача, відповідач оплату рахунків проводив несвоєчасно та не в повному обсязі, рахунок №90627544 від 29.12.2015 року на суму 9082,75грн. відповідачем не оплачено і до цього часу..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 9082,73грн., а також 3262,47грн. - пені, 316,86грн. - 3% річних та 5449,68грн. - штрафу (10%) (з врахуванням поданих позивачем заяв).
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором оплатив вартість наданих послуг частково та з порушенням строків, визначених п.2.4. Договору.
Як зазначалося вище, за даними позивача, на момент винесення рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 9082,75грн. за рахунком №90627544 від 29.12.2015 року.
Відповідач у відзиві на позов від 15.12.2016р. (вхід. №15577) зазначає, що даний рахунок був оплачений частково у сумі 6792,51грн. згідно платіжних доручень №754 від 28.01.2016р. та №757 від 29.01.2016р. Так, відповідач звернувся до позивача з заявами про залік зустрічних однорідних вимог, у яких просив зарахувати сплачені кошти, у т.ч. і за рахунком №90627544 від 29.12.2015 року.
Посилання відповідача спростовується наданим позивачем листом від 22.06.2016р. вих.№03-26/3593, в якому позивач повідомив відповідача про те, що вказана сума не зараховується у зв"язку з відсутністю Актів виконаних робіт підписаних відповідачем.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір, передбачили, що у випадку порушення строку оплати, передбаченого п.2.3 Договору, Власник ТКМ та/або ЕМ сплачує Власнику ПЛ пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу (п.4.2 Договору).
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі - 316,86грн., пеню у розмірі - 3262,47грн. та штраф у розмірі - 5449,68грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу (з урахуванням моменту виникнення зобов"язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, заявлений розмір пені та штрафу відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Договору, а тому дані вимоги є правомірними та підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Відносно посилання відповідача щодо неможливості одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, суд зазначає наступне.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
При цьому, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України.
Так, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Лінк Телеком» (39605, м.Кременчук, вул.Жовтнева, 1, кім.135, код 37282501):
- на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39628, м.Кременчук, пр-т Полтавський, 277, р/р 26000054501107 Велико-Кохнівської філії ПАТ «Полтаваобленерго» у ПРУ КБ ПАТ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 25693441, МФО 331401, одержувач коштів Велико-Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго») 9082,75грн. - суму основного боргу, 3262,47грн. - пені, 316,86грн. - 3% річних та 5449,68грн. - штраф (10%);
- на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Велико-Кохнівської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39628, м.Кременчук, пр-т Полтавський, 277, р/р 26004157808003 в АТ "ТАСКОМБАНК", код ЄДРПОУ 00131819, МФО 339500, отримувач: Велико-Кохнівська філія ПАТ «Полтаваобленерго») судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено: 20.01.2017р.
Суддя Киричук О.А.