"17" січня 2017 р.
Справа № 916/3261/16
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ - ПОСТАЧАННЯ"
Відповідач: квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси
про стягнення 231 120, 84 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.12.2016р. до 10 год. 20 хв., з 27.12.2016р. до 10 год. 40 хв. 17.01.2017р.
СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси 231 120,84 грн., де 211 625,05 грн. - основна заборгованість, 12 994,52 грн. - пеня, 3 125,39 грн. - 3% річних, 5 175,88 грн. - інфляційні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2016р. позовну заяву (вх.№3492/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3261/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час ті місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 27.12.2016р.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час ті місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 27.12.2016р., подав до суду відзив на позов (вх.№31379/16 від 27.12.2016р.) відповідно до якого, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
31 березня 2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ - ПОСТАЧАННЯ" (Споживач) та квартирно-експлуатаційним відділом м.Одеси (Постачальник) було укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №008409-БО. Пир., згідно умов п.2.1. якого, Постачальник постачає за ДК016-2010 код 06.20.1 - газ природний, скраплений або в газоподібному стані, за ДК 021-2015 код 09123000-7 - природний газ (далі - газ) Споживачеві в обсягу і порядку, передбачених Договором для потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачений Договором.
Відповідно до п.3.8. Договору, Постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях:
35,0 тис. м. куб.
Місяць
Обсяг
Місяць
Обсяг
Місяць
Обсяг
Місяць
Обсяг
Січень
10,0
Квітень
5,0
Липень
Жовтень
Лютий
10,0
Травень
Серпень
Листопад
Березень
10,0
Червень
Вересень
Грудень
Споживач та його Постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи. Всі зміни замовлених обсягів повинні бути оформлені у письмовій формі, підписані Споживачем і надані Постачальнику до 1-го числа місяця, з якого проводиться зміна.
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 10-00 години першого місяця до 10-00 години першого дня наступного місяця включно.
Контрактна година може змінюватись у разі її зміни на території України.
Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Вартість послуг по Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу і орієнтовно складає 298 515,00 грн. (двісті дев'яносто вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% 49 752,50 грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві грн. 50 коп.).
За приписами п.5.5. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури.
У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою.
Зі змісту п.7.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2016 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.
Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2016р. згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3.
На виконання умов вищенаведеного договору, позивач до пунктів споживання, а Споживач прийняв природний газ 82 792 м3 на загальну суму 660 253,27 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками:
- за січень 2016р. - 339 м3 за ціною 8 700,60 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 2 954,19 грн.;
- за лютий 2016р. - 12 137 м3 за ціною 8 509,80 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 103 283,44 грн.;
- за березень 2016р. - 12 426 м3 за ціною 8 529,00 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 105 981,35 грн.;
- за квітень 2016р. - 11 064 м3 за ціною 8 122,80 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 89 870,66 грн.;
- за травень 2016р. - 11 180 м3 за ціною 8 122,80 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 90 812,90 грн.;
- за червень 2016р. - 7 742 м3 за ціною 7 197,84 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 55 725,68 грн.;
- за липень 2016р. - 9 311 м3 за ціною 7 197,84 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 67 019,09 грн.;
- за серпень 2016р. - 9 456 м3 за ціною 7 777,44 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 73 543,48 грн.;
- за вересень 2016р. - 9 137 м3 за ціною 7 777,44 грн. за 1 000 м3 на загальну суму 71 062,48 грн.;
Вартість отриманого від позивача природного газу відповідачем оплачено було частково на суму 298 515,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №368 від 26.04.2016р. на суму 298 515,00 грн., внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість в сумі 211 625,05 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором в частині здійснення оплати вартості отриманого газу і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання в частині проведення оплати вартості отриманого природного газу виконані не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з врахуванням часткової оплати в сумі 211 625,05 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу, встановлена судом в розмірі 211 625,05 грн.
Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 325,39 грн. - 3% річних, 12 994,52 грн. - пені, 5 175,88 грн. - інфляційних втрат.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за отриманий природний газ.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:
Сума боргу (грн.)
Період прострочки
Кількість днів прострочки
Розмір процентів річних
Загальна сума процентів
67019.09
11.08.2016 - 10.09.2016
31
3 %
170.76
140562.57
11.09.2016 - 10.10.2016
30
3 %
346.59
211625.05
11.10.2016 - 25.11.2016
46
3 %
800.12
Таким чином, за самостійним розрахунком суду сума 3% річних складає 1 317,47 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, встановлена судом в розмірі 1 317,47 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних в сумі 7,92 грн. суд відмовляє.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:
Сума боргу (грн.)
Період прострочки
Кількість днів прострочки
Розмір облікової ставки НБУ
Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день
Сума пені за період прострочки
67019.09
11.08.2016 - 10.09.2016
31
15.5000 %
0.085 %*
1759.71
140562.57
11.09.2016 - 15.09.2016
5
15.5000 %
0.085 %*
595.28
140562.57
16.09.2016 - 10.10.2016
25
15.0000 %
0.082 %*
2880.38
211625.05
11.10.2016 - 27.10.2016
17
15.0000 %
0.082 %*
2948.87
211625.05
28.10.2016 - 25.11.2016
29
14.0000 %
0.077 %*
4695.07
Таким чином, за самостійним розрахунком суду сума пені складає 12 879,31 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 12 879,31 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені в сумі 115,21 грн. суд відмовляє.
Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:
Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.
При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.
Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору інфляційні втрати в сумі 5 175,88 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений належним чином.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню, зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 211 625,05 грн. - основного боргу, 1 317,47 грн. - 3% річних, 12 879,31 грн. - пені, 5 175,88 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 387,43 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. №13, код ЄДРЮОФОПГФ 08038284) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ - ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. №1, код ЄДРЮОФОПГФ 39525257) суму основної заборгованості у розмірі 211 625 (двісті одинадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 05 коп., суму 3% річних в розмірі 1 317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн. 47 коп., суму пені в розмірі 12 879 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 31 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 5 175 (п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 88 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 3 387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 43 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 січня 2017 р.
Суддя О.В. Цісельський