"16" січня 2017 р.Справа № 916/3081/16
Позивач: Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області
Відповідач: публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО"
про визнання недійсним рішення
Суддя Цісельський О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність
У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.12.2016р. до 12 год. 20 хв. 22.12.2016р., з 22.12.2016р. до 10 год. 20 хв. 12.01.2017р., з 12.01.2017р. до 10 год. 40 хв. 16.01.2017р.
СУТЬ СПОРУ: позивач, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО", в якій просить суд визнати недійсним рішення публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" оформлене протоколом засідання комісії №211 від 27.10.2016р. при розгляді акту про порушення №038993 від 04.07.2016р. щодо нарахування Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області недоврахованої електричної енергії обсягом 18 341 кВт/год.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2016р. позовну заяву (вх.№3298/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3081/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 10год. 40 хв. 16.01.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 12.01.2017р.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№29003/16 від 29.11.2016р.).
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
12 січня 2016р. між публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" (Учасник) та Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Замовник) було укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №7, згідно умов п.1.1. якого, Учасник зобов'язується у 2016 році поставити на об'єкти Замовника товар, зазначений в п.1.2. даного Договору, в обсязі, який визначається відповідно до Додатку 1 "Обсяги закупівлі електричної енергії Замовником", до Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар, в відповідності до додатку №2 "Порядок розрахунків" до Договору.
Відповідно до п.1.2. Договору, найменування товару, який Учасник надає Замовникові згідно цього Договору за кодом ДК України 016-2010:35.11.1 - Енергія електрична.
Електрична енергія включає в себе активну та реактивну складову.
Кількість електричної енергії визначено в обсязі 509,5 тис. кВт*год, в т.ч.: 1 - лот - 464,5 тис. кВт*год, 2 - лот 45,0тис. кВт*год.
Пунктом 3.1. Договору встановлює, що ціна цього Договору становить 929 786 грн. 55 коп. (дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 55 копійок), в тому числі ПДВ154 964,42 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 42 копійки).
У відповідності до п.5.1. Договору, строк поставки товару: січень-грудень 2016р.
За приписами п.5.2. Договору, місце поставки товару:
Лот 1 - Авангардівська селищна рада, вул. Добрянського, 26 та Авангардівський НВК "Дошкільний навчальний заклад" (дитячий садок) - загальноосвітня школа І ступеня", вул. Добрянського, 26-а та вулиці селища;
Лот 2 - вуличне освітлення, точка обліку вул. Молодіжна, 11 смт. Авангард.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. Договору).
На виконання вимог Правил користування електричної енергії, між сторонами було укладено додаток №7 до вищенаведеного договору - акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Після складання та підписання зазначеного договору, сторони приступили до його виконання.
04.07.2016р. під час проведення перевірки об'єкту "житловий будинок", за адресою Одеська обл., смт. Авангард, вул. Центральна, буд. 9 - "житловий будинок" уповноваженими представниками ПАТ "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" у присутності ОСОБА_2, який відрекомендувався представником позивача - черговим електриком, було виявлено порушення Правил користування електричною енергією, зокрема самовільне поза договірне підключення до мереж Овідіопольського РЕМ, на підставі чого, у відповідності до вимог п.6.41 Правил був складений акт про порушення №038993 від 04.07.2016р.
Зі змісту акту про порушення №038993 від 04.07.2016р., вбачається, що Авангардівський селищною радою порушено ПКЕЕ та самовільно підключено до мереж Овідіопольського РЕМ.
27 жовтня 2016р. було проведено засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією.
За результатами проведеного засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією було складено протокол №211 від 27.10.2016р.
Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що комісією прийнято рішення про проведення розрахунку об'єму недоврахованої електроенергії згідно методики за 365 днів, зокрема з 04.07.2015р. по 04.07.2016р. по заміру за тарифами за, що діяли в даний період.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що акт №038993 від 04.07.2016р. складений з порушенням вимог п.6.41 ПКЕЕ, оскільки при складанні акту був відсутній представник Авангардівської селищної ради, з огляду на те що зазначений в акті ОСОБА_2 не є працівником Авангардівської селищної ради та не є черговим електриком.
Крім того, судом встановлено, що згідно п.1.2. укладеного між сторонами акту розмежування балансової належності електромереж та установок споживача - електромережі та установки по вул. Центральній в смт. Авангард не віднесені до балансової належності відповідача.
При цьому, п.2. наведеного акту визначено межу відповідальності за стан обслуговування електромереж та установок відповідача, в якому відсутні межі відповідальності Авангардівської селищної ради по вул. Центральній в смт. Авангард.
Наразі, з матеріалів справи вбачається, що визначений в акті №038993 черговий електрик ОСОБА_2 є працівником Житлово-комунального підприємства "Драгнава", що підтверджується наказом "Про особовий склад" №35 від 30.09.2008р.
Постачання електричної енергії публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" Житлово-комунальному підприємству "Драгнава" здійснюється на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії №953 від 15.04.2013р.
Зі змісту довідки Авангардівської селищної ради №919 від 22.11.2016р. вбачається, що житловий будинок №9, розташований за адресою: Одеська обл., смт. Авангард, вул. Центральна знаходиться на балансі Авангардівської селищної ради.
Поряд з цим, судом встановлено, що постачання електричної енергії власникам квартир в зазначеному будинку відповідачем здійснюється за укладеними із такими побутовими споживачами договорами на підставі Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999р.
З врахуванням наведеного, позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача звернувся до суду із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст.628 ЦК України).
Таким чином, укладаючи договір №7 від 12.01.2016р. про закупівлю товару за бюджетні кошти, сторони погодили всі його істотні умови, зокрема й розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до п.6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за №417/1442 (із змінами), у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов Договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформлюється акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.
За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.
У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову.
У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).
Згідно з положеннями п.6.42 Правил на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Враховуючи вищезазначене, акт про порушення це - документ, який фіксує факт здійснення споживачем порушення Правил та/або умов Договору.
При цьому акт про порушення вважається дійсним за умови, що в ньому зазначено зміст виявленого порушення, він складений на місці виявлення порушення та у присутності представника споживача, та якщо він підписаний представником споживача та представником енергопостачальника або містить позначку про відмову споживача від підпису та підписаний трьома представниками енергопостачальника.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права.
Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як вказано у пункті 10 частини 1 статі 16 ЦК України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються з прийняттям такого акту.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому, не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.
Як вбачається з акту про порушення Правил користування електричною енергією №019409 від 22.06.2010р., останній є фіксуванням факту фальсифікації пломб держ.повірителя та внесення змін до засобу обліку та не є актом державного чи іншого органу в розумінні ст.12 ГПК України.
За приписами п.4.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи.
При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.
Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Таким чином, з врахуванням того, матеріалами справи спростовується наявність винних дій позивача, що полягають у самовільному без договірному підключенню до мереж відповідача, зазначені в акті про порушення акту №038993 від 04.07.2016р., у зв'язку з чим, рішення публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" оформлене протоколом засідання комісії №211 від 27.10.2016р. при розгляді акту про порушення №038993 від 04.07.2016р. щодо нарахування Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області недоврахованої електричної енергії обсягом 18 341 кВт/год. підлягає визнанню судом недійсним.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З врахуванням наведеного, позов Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28-Б, код ЄДРЮОФОПГФ 00131713) оформлене протоколом засідання комісії №211 від 27.10.2016р. при розгляді акту про порушення №038993 від 04.07.2016р. щодо нарахування Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Добрянського, 26, код ЄДРЮОФОПГФ 23211248) недоврахованої електричної енергії обсягом 18 341 кВт/год.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28-Б, код ЄДРЮОФОПГФ 00131713) на користь Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Добрянського, 26, код ЄДРЮОФОПГФ 23211248) витрати на оплату судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 січня 2017 р.
Суддя О.В. Цісельський