Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"13" січня 2017 р. Справа № 911/142/17
Суддя Рябцева О.О., розглянувши матеріали
за позовом Приватного підприємства «Вокос-Україна», Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкоФанжи», Київська обл., Володарський р-н, с. Рачки
про стягнення 56860,81 грн.
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
В п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до абзацу 2 п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ").
Отже, адресою відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі, є адреса його місцезнаходження.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить повного місцезнаходження відповідача. На позовній заяві як місцезнаходження відповідача зазначено: Київська обл., Володарський р-н, с. Рачки, вул. Леніна, 53, що не є повним місцезнаходженням відповідача, оскільки як вбачається з відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повним місцезнаходженням відповідача є: 09351, Київська обл., Володарський р-н, с. Рачки, вул. Леніна, буд. 53.
Таким чином, позовна заява не містить повного місцезнаходження відповідача.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач до позовної заяви додає платіжне доручення № 431 від 23.12.2016 р., яке взагалі не містить відмітки банку про проведення операції.
Згідно з п. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Відповідно до пункту 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Оскільки платіжне доручення № 431 від 23.12.2016 р. взагалі не містить відмітки банку про проведення операції, то воно не може бути доказом сплати судового збору.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Як доказ відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем до позовної заяви додано тільки фіскальний чек від 04.01.2017 р. без опису вкладення у цінний лист. Проте, відповідно до вимог ст. 56 ГПК України належним доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами є чек (квитанція) з описом вкладення у цінний лист.
Отже, фіскальний чек від 04.01.2017 р. без опису вкладення у цінний лист не може бути доказом, що підтверджує відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява, додані до неї документи та конверт - в першу адресу.
Суддя О.О. Рябцева