Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"17" січня 2017 р. Справа № 911/3693/16
Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ірпінь
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Борова
про стягнення 12000 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3
Від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 12000, 00 грн.
Провадження у справі №911/3693/16 порушено відповідно до ухвали суду від 16.11.2016 року та призначено справу до розгляду на 29.11.2016 року.
Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.11.2016 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 29.12.2016 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.12.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Представник позивача у судовому засіданні 29.12.2016 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Розгляд справи відкладався до 17.01.2016 року.
В судовому засіданні 17.01.2017 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав. У зв'язку з чим, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 04.09.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) було укладено Договір поставки №04/09-15 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, передбачених цим договором прийняти та оплати товар.
Постачальник зобов'язувався постачати товар за усною або письмовою заявкою покупця. Постачальник зобов'язувався поставити 300 кубічних метрів деревини твердих порід. Відповідно Покупець зобов'язувався оплати 12 000 грн. авансу.
Позивач зазначає, що 04.09.2015 року сплатив на рахунок відповідача 12000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 453 від 04.09.2015 року.
В подальшому, відповідно до умов пункту 2.1. Договору поставки відповідачеві подавались заявки на поставку деревини твердих порід. Однак, всі заявки позивача не були виконанні, а грошові кошти не повернуто на рахунок позивача. Крім того, згідно з п. 6.2 Договір діяв до 05.09.2016 року і на момент звернення позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів, на які товар не було поставлено, строк дії Договору закінчився.
У зв'язку з чим, 12.10.2016 року позивач надсилав відповідачу письмову вимогу від 12.10.2016 року № 31-А про повернення коштів в сумі 12000 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором. Письмова вимога залишена відповідачем без задоволення, передплачені позивачем кошти, на які товар не було поставлено, не повернуті.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12000 грн. передплачених коштів, на які товар не було поставлено.
Відповідач відзив на позов не подав, викладені в позові обставини не заперечив та не спростував, доказів повернення передплачених коштів чи поставки Товару суду не надав.
Згідно з ч. 2, ч.3. ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на норму ч. 2, ч.3. ст. 693 Цивільного кодексу України здійснена позивачем передплата в сумі 12000 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки в порушення умов Договору, відповідач не здійснив поставку товару на передплачену суму і дія Договору закінчилась.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 12000 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 12000 грн. не повернув, товар на відповідну суму не поставив, дія Договору закінчилась, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12000 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі виходячи з суми судового збору, яка підлягає сплаті з заявлених та задоволених позовних вимог, а саме 1378 грн.
Наведене в позові клопотання позивача про забезпечення позову було відхилено судом як необґрунтоване.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08520, Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Івана Франка, 9, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенєва, 104, код НОМЕР_2) 12000 грн. попередньої оплати та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик