ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.01.2017Справа №910/20996/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4"
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок"
третя особа -2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Грищенюк Д.І. (дов. № 21 від 02.12.2016 року)
від відповідача ОСОБА_3 (дов. № 50 від 03.01.2017 року)
від третьої особи-1не з'явився
від третьої особи-2Фурман В.Ю. (дов. № 27-35833/16 від 26.08.2016 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19 січня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (надалі по тексту - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримав від відповідача рішення у формі повідомлення № 11/1-47235 від 23.09.2016 року про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 року, укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок". За твердженням позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/20996/16 та призначено справу до розгляду на 13.12.2016 року.
12.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
13.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 13.12.2016 року представник відповідача надав відзив на позов. Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, не через те, що його необхідно визнати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт. Крім того, управлінського рішення у формі наказу про визнання нікчемним правочинів уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А. не видавалося, а тому фактично відсутній предмет спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року, залучено до участі у справі № 910/20996/16 у якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок" та у якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи було відкладено на 12.01.2016 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.
11.01.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 12.01.2017 року представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду спору.
Розглянувши подане позивачем 12.01.2017 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року продовжено строк вирішення спору, витребувано у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни належним чином завірену копію акту перевірки правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року, який укладений між позивачем та відповідачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 року, укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок", копію розпорядчого акту, яким було визнано спірний правочин нікчемним, розгляд справи відкладено на 19.01.2017 року.
17.01.2017 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.
19.01.2017 року представник третьої особи-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві третя особа-2 зазначила, що уповноважена особа фонду діяла в межах Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснила всі необхідні дії для повернення заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
У судовому засіданні 19.01.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2017 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.
Представник третьої особи-2 у судовому засіданні 19.01.2017 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.
У судове засідання 19.01.2017 року представник третьої особи-1 не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк".
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.
Як вбачається із позовної заяви, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" від Уповноваженої особи фонду надійшло рішення у формі повідомлення про нікчемність правочину № 11/1-47235 від 23.09.2016 року щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 року, укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок".
За твердженням позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, не через те, що його необхідно визнати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт. Крім того, управлінського рішення у формі наказу про визнання нікчемним правочинів уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А. не видавалося, а тому фактично відсутній предмет спору.
У поданому відзиві третя особа-2 зазначила, що уповноважена особа фонду діяла в межах Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснила всі необхідні дії для повернення заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини пов'язані з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є спеціальним відносно інших законодавчих актів України щодо цих правовідносин.
Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно частини 3 статті 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується.
Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1)банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2)банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3)банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4)банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5)банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6)банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7)банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8)банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
9)здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Фонд:
1)протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2)вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3)має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.
Так, на виконання вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А., 15.12.2014 року було видано Наказ № 90 "Про перевірку договорів".
З метою здійснення альтернативної незалежної перевірки правочинів (договорів), Уповноваженою особою Фонду 20.01.2015 року було видано Наказ № 23/1 "Про здійснення альтернативної перевірки договорів".
За результатами проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ "ВіЕйБі Банк" з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року комісією з перевірки правочинів було складено Акт від 09.02.2015 року, відповідно до якого комісією було виявлено ряд правочинів, які підпадають під підстави визначені положеннями частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є нікчемними, зокрема:
-правочин щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродім-4".
Відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, № 2 від 05.07.2012 року (далі - Положення), зареєстроване У Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893 (в редакції станом на час складання Акту перевірки від 09.02.2015 року), - Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Як вбачається із позовної заяви, позивач посилається на той факт, що повідомлення про нікчемність правочину було прийняте на підставі Акту перевірки вже після прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", хоча, як зауважує Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродім-4", згідно вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд забезпечує перевірку правочинів протягом дії тимчасової адміністрації.
Дослідивши наявні у матеріалах справи фактичні дані, судом встановлено, що Акт перевірки правочинів було складено комісією 09.02.2015 року, а рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" винесено 20.03.2015 року. Таким чином, перевірку правочинів в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було проведено у відповідності до процедури, встановленої законодавством.
Крім того, пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації Фонд повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Щодо тверджень позивача про те, що визнання правочину нікчемним призведе до неможливості виконання Договору застави майнових прав від 29.11.2013 року, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Надіславши повідомлення № 11/1-47235 від 23.09.2016 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 року, укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок".
Тобто, нікчемним визнано не Кредитний договір № 305-2012 від 17.09.2012 року та Договір застави майнових прав від 29.11.2013 року, а саме правочин щодо погашення заборгованості за рахунок коштів, розміщених на депозитних рахунках.
До того ж, судом прийнято до уваги, що права позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні № 11/1-47235 від 23.09.2016 року про негайне виконання зобов'язань за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року.
З приводу посилань відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, суд зауважує наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У статті 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом № 2148-08 від 19.10.1973 року Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Одночасно, у рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013 року Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".
Наразі, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/1-47235 від 23.09.2016 року.
У даному випадку суд зауважує, що фактично порушення прав позивача внаслідок дій відповідача полягає саме у висуванні Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні № 11/1-47235 від 23.09.2016 року про негайне виконання зобов'язань за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року.
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4".
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним і скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни № 11/1-47235 від 23.09.2016 року про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 305-2012 від 17.09.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, ідентифікаційний код 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" (31000, Хмельницька обл., Красилівський район, місто Красилів, вулиця Будівельна, будинок 17, ідентифікаційний код 33707812), за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу № 2084-НВ від 01.02.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок" (79024, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 53, ідентифікаційний код 00307891).
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, ідентифікаційний код 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4" (31000, Хмельницька обл., Красилівський район, місто Красилів, вулиця Будівельна, будинок 17, ідентифікаційний код 33707812) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.01.2017
Суддя С.В. Стасюк