ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.01.2017Справа №910/21799/16
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротренд - ЛТД"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА"
про стягнення 3 358,49 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
Від позивача Гонтаренко А.К., довіреність б/н від 15.11.2016
Від відповідача не з?явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротренд - ЛТД" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю " ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА" (далі відповідач) про стягнення 3 358,49 грн.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі - продажу № 82 від 02.09.2016, в зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21799/16 та призначено розгляд на 16.12.2016.
12.12.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.
13.12.20.16 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
В судове засідання 16.12.2016 представники сторін не з?явилися.
Ухвалою суду від 16.12.2016 відкладено розгляд справи на 16.01.2017.
16.01.2016 відділ діловодства суду від представника позивача отримав додаткові документи у справі.
В судове засідання 16.01.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 16.01.2017 представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 16.01.2017 судом встановлено не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.01.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.01.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
02.09.2019 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено Договір купівлі - продажу №82 (далі- Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати товар, зазначений у п. 1.2 даного договору, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, визначених даним договором.
Згідно з п. 1.2 договору товаром є - соя, урожаю 2016 у кількості 40 тон.
Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, тоді як відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару своєчасно не здійснив, в зв'язку з чим позивачем нараховано пеню та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторонами в пункті 2.1 Договору було визначено строк поставки. Продавець здійснює поставку товару до 03.09.2016. Датою поставки товару є дата зазначена в акті приймання зернового складу про надходження сільгосппродукції, що відповідає даті відмітки покупцем на товарно-транспортній накладеній про прийняття товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 422409,84 грн., що підтверджується накладною №60 від 03.09.2016.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом п. 3.1 договору визначено, що покупець проводить оплату 100% вартості кожної отриманої від продавця партії товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.
З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за поставлений товар слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом 5 (п'яти) не банківських, а робочих днів.
З огляду на викладене та враховуючи умови договору відповідач мав здійснити оплату за отриманий товар за накладною до 09.09.2016 включно.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з банківської виписки відповідачем 26.09.2016 було здійснено оплату товару за договором в сумі 422409,84 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання взяті за Договором належним чином, оскільки не здійснив оплату в установлений строк, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Сторони погодили відповідно до п. 4.4 Договору, що в разі прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 2804,51 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Крім того позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 553,98 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 553,98 грн. - 3% річних.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Враховуючи характер спору, обсяг наданих позивачу по справі послуг адвоката, суд вважає, що витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню в розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФІЛД УКРАЇНА» (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, будинок 30, ідентифікаційний код 376412926509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕНД-ЛТД» (75100, Херсонська область, Білозерський район, селище міського типу Білозерка, вул. Ценковського, буд. 78 Г) пеню в розмірі 2804 (дві тисячі вісімсот чотири) грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 553 (п'ятсот п'ятдесят три ) грн., 98 коп., судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн., витрати пов'язані з наданням адвокатських послуг в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.01.2017
Суддя Мельник В.І.