номер провадження справи 14/92/16
17.01.2017 Справа № 908/1994/16
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі головуючого судді - Сушко Л.М., суддів Науменка О.А., Носівець В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (адреса - 69034 м. Запоріжжя, вул. Ульянова, б. 54; поштова адреса - 69034 м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, б. 29)
до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (адреса - 69096 м. Запоріжжя, вул. Бородинська, б. 1-А)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 казначейство України (адреса - вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» (провулок Матросова, б. 22, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002)
про відшкодування шкоди
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 27.01.2016р.;
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 4644/10/08-29-10 від 25.07.2016р.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: ОСОБА_5, довіреність б/н від 11.04.2015р.;
Суть спору:
28.07.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” з позовом до Відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про відшкодування шкоди.
Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2016р. порушено провадження у справі № 908/1994/16, справі присвоєно номер провадження 14/92/16, судове засідання призначено на 08.09.2016р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2016р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_2 казначейство України, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 29.09.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, залучено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08”, на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 11.10.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2016р. розгляд справи відкладено до 13.10.2016р.
На підставі заяви судді Сушко Л.М. від 13.10.2016р., у зв'язку зі складністю спору по справі та необхідністю витребування додаткових доказів для повного та всебічного вирішення спору по суті протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.10.2016р. справу № 908/1994/16 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді: Науменко О.А., Колодій Н.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2016р. справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Науменко О.А., Колодій Н.А., судове засідання призначено на 03.11.2016р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2016р. розгляд справи відкладено до 24.11.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 08.12.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2016р. розгляд справи відкладено до 22.12.2016р.
22.12.2016р., враховуючи те, що суддя - член колегії Колодій Н.А. перебуває у щорічній оплачуваній відпустці, розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 22.12.2016р. № П/1288/16 справу № 908/1994/16 на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Науменко А.О. та Носівець В.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.12.2016р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Науменко А.О. та Носівець В.В. Розгляд справи призначено на 17.01.2017р.
В судовому засіданні 17.01.2017р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ОСОБА_2 податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкову вимогу №345-23 від 16.03.2015р. та прийнято рішення про опис майна ТОВ “Техенергохім” у податкову заставу від 16.03.2015р. №41.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. у справі №808/2973/15
- визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №345-23 від 16.03.2015р.;
- визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 №41.
Рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015р., якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року залишено без змін.
Відповідач продовжує розміщувати на офіційному сайті державної фіскальної служби України інформацію про наявний податковий борг. Також відмовляється видавати довідки про відсутність податкового боргу відповідно до Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів (Наказ Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 567, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1842/24374).
Оприлюднення інформації про наявність податкового боргу суттєво обмежує можливість ведення позивачем господарської діяльності. Контрагенти відмовляються від взаємовідносин із-за наявної інформації про податковий борг. Так, контрагент ТОВ "Агропромінвест 08" відмовився від придбання чергової партії реагентів, повідомив про таку відмову листом №3311 від 10.12.2015 р.
Неотримання прибутку є шкодою, обумовленою діями відповідача. За ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже наявність вини не враховується.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, завданою позивачу у формі неотримання прибутку обумовлений тим, що оскільки б у випадку не введення в оману контрагентів про наявність податкового боргу позивач мав би можливість здійснити поставку за специфікацією № 17 на загальну суму 46501,20 грн. і отримати закладений в вартість товару прибуток (на рівні 15%) в сумі 6975,18 грн.
З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ТОВ «Техенергохім» 6975,18 грн. відшкодування матеріальної шкоди, а також покласти на Відповідача судові витрати.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві, що надійшов на адресу суду 07.10.2016р. в обґрунтування заперечень посилається на те, що предметом доказування у даній справі є належним чином доведені факти незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У спірних правовідносинах позивачем не доведено факт неправомірності дій податкового органу, а з'ясування цього питання не належить до господарської юрисдикції. Окрім того, позивачем не доведено факт завдання йому шкоди. За твердженням позивача, йому завдано шкоду у формі неотримання прибутку в розмірі 6975,18 грн. Разом з тим, в позові позивач не наводить її детального розрахунку.
В Додаткових запереченнях на позов, що надійшли на адресу суду 24.11.2016р. Відповідач зазначає наступне.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Кодексу).
Підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті.60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пунктом 60.5 статті 60 Кодексу визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Але, сама процедура, як виконати рішення суду або відкликати податкову вимогу - у Кодексі відсутня.
Також зазначає, що п. 1.4 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 (із змінами і доповненнями, винесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. № 6) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).
На контролюючий орган не покладено функцію контролю за перерахування банківськими установами грошових коштів платників податків.
В постанові Запорізького окружного адміністративного суд від 06.07.2016р. по справі № 808/2973/15 судом встановлено той факт, що ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» всупереч умовам договору банківських рахунків від 10.08.2017р. № 27045 не було здійснено перерахування коштів до бюджету, що також підтверджується копіями виписок ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Третя особа ОСОБА_2 казначейство України в судові засідання не з'являлася, про причини неявки суд не повідомила, пояснення по суті спору не надала.
Третя особа ТОВ «Агропроінвест 08» по суті позовних вимог пояснила наступне. Між ТОВ «Агропроінвест 08» та ТОВ «Техенергохім» було укладено Договір на постачання №А1102/506 від 01.10.2014р. Відповідно до внутрішніх положень підприємства при погодженні договорів та специфікацій на постачання будь-якої продукції здійснюється перевірка контрагентів на можливість укладення з ними правочинів.
При здійсненні перевірки контрагента ТОВ «Техенергохім» на сайті http://sfs.gov.ua/businesspartner (яким визначається наявність або відсутність податкового боргу та реєстрація в податковій інспекції на дату перевірки), було встановлено, що за підприємством ТОВ «Техенергохім» наявний податковий борг. На запит дане підприємство надало довідку, в якій було зазначено суму податкового боргу. У зв'язку з тим, що майно даного підприємства може знаходитись або в податковій заставі або податковому арешту, керівництвом ТОВ «Агропроінвест 08» було прийнято рішення про відмову у укладенні специфікації № 17 до договору поставки № А1102/506 від 01Л 0.2014 р., про що й було повідомлено ТОВ «Техенергохім».
За клопотанням представників Сторін особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
16.03.2015р. ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя щодо ТОВ «Техненергохім» винесено податкову вимогу форми «Ю» №345-23. Підставою для винесення вказаної податкової вимоги була несплата ТОВ «Техненергохім» у встановлені строки зобов'язань по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 37 278,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 195 179,00 грн.
Інформація про наявність у ТОВ «Техенергохім» податкову боргу розміщена на офіційному сайті державної фіскальної служби України.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі №808/2973/15 за позовом ТОВ «Техенергохім» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області:
- визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №345-23 від 16.03.2015р. на загальну суму 232 457,00 грн., прийняту ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області;
- визнано протиправним та скасовано рішення Державіної податкової інспекції Ленінського району м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015р. №41.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі №808/2973/15 залишено без змін.
Листом №3311 від 10.12.2015р. ТОВ «Агропроінвест 08», як контрагент ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Техенергохім», відмовився узгоджувати та підписувати Специфікацію №17 до Договору поставки №А1102/506 від 01.10.2014р., що укладений між Сторонами, з тих підстав, що при проведенні перевірки на сайті http://sfs.gov.ua/businesspartner (офіційний сайт державної фіскальної служби України) встановлено наявність за ТОВ «Техенергохім» податкового боргу. Крім того, наявність податкового боргу підтверджено наданим ТОВ «Техенергохім» листом №17807/10/2500-34 від 17.11.2015р., що виданий ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя.
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області 6975,18 грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправним рішенням та діями Відповідача, посилаючись при цьому на те, що незважаючи на скасування податкової вимоги №345-23 від 16.03.2015р. Відповідач продовжує розміщувати на офіційному сайті державної фіскальної служби України інформацію про наявний у ТОВ «Техенергохім» податковий борг. Оприлюднення відповідної інформації, на думку Позивача, суттєво обмежує можливість ведення Позивачем господарської діяльності. При цьому Позивач зазначає, що розмір заявленої до стягнення шкоди - це розмір не отриманого закладеного в вартість товару прибутку на рівні 15% (Специфікація №17 від 03.12.2015р. до Договору №А1102 від 01.10.2014р. на суму 46 501,20 грн.).
Враховуючи системний аналіз норм чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, а також всі обставини справи, суд дійшов про необґрунтованість та безпідставність вимог ТОВ «Техенергохім» виходячи з наступного.
Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1155 ЦК завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної митної служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Також у пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Згідно ж до п. 6 вказаних Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.
Суд відзначає, що за умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
У преамбулі та ст. 6 § 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95), а також рішенні Європейського суду з прав людини «Ukraine-Tyumen проти України», (заява №22603/02) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі №808/2973/15 встановлено наступне:
« 04.02.2015 позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №323 для сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 37 278,00грн. При цьому на зазначеному платіжному дорученні наявна відмітка від 04.02.2015 про одержання банком на виконання доручення.
Також позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення від 11.03.2015 №417 для сплати податку на прибуток за 2014 рік з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 195 179,00грн. На платіжному дорученні наявна відмітка від 11.03.2015 про одержання банком на виконання доручення.
Разом з тим, всупереч умовам договору банківських рахунків суб'єкта господарювання від 10.08.2007 №27046 ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 04.02.2015 №323 та від 11.03.2015 №417.».
При цьому, адміністративний суд зазначив, що ТОВ «Техенергохім» сплатив зазначене у оспорюваній вимозі податкове зобов'язання, але на рахунок ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зазначена сума не надійшла.
З огляду на такі обставини адміністративний суд дійшов висновку, що у ТОВ «Техенергохім» був відсутній податковий борг, а тому, підстави для надсилання податкової вимоги та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя були відсутні.
Крім того, в судових засіданнях господарського суду під час розгляду справи №9081994/16, а також в запереченнях на позов представником Відповідача, вказувалося на те, що законодавством не врегульовано процедури відкликання податкової вимоги, тобто технічно не можливо видалити з офіційного сайту Державіної фіскальної служби інформацію про наявність податкового боргу.
В п. 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що Позивачем в даному випадку не доведено вини Відповідача у спричиненні шкоди, як не доведено і неправомірність його поведінки, в той же час Відповідачем спростовано наявність його вини у спричиненні шкоди Позивачеві.
Крім того, Позивачем всупереч приписів законодавства не доведено розміру завданої шкоди, оскільки розрахунок собівартості по Специфікації №17 не є обґрунтованим та документально підтвердженим.
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 казначейство України, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» про відшкодування шкоди не доведеними, не підтвердженими належними доказами та як наслідок такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 казначейство України, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» про відшкодування шкоди відмовити.
Повне рішення складено 19.01.2017р.
Головуючий суддя Сушко Л.М.
Суддя Науменко А.О.
Суддя Носівець В.В.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.