18.01.2017 Справа № 904/467/16
За скаргою: Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", м. Кам'янське Дніпропетровської області
на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі:
за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", м. Кам'янське (Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області
про 3 220 619 доларів США 15 центів
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від скаржника (боржника): ОСОБА_1 - представник, дов. від 28.12.2016р. №10-01/1543;
від стягувача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 06.06.2016р. №252;
від органу ДВС: ОСОБА_3 - представник, дов. від 29.12.2016р. № 949/203-03.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016р., позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
3 220 619 доларів США 15 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим Національним банком України, станом на 20.01.2016р. становить 80 013 970 грн. 38 коп., та 206 700 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
На виконання зазначеного рішення господарським судом 06.05.2016р. видано наказ.
24.11.2016 р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга на дії посадової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" (вх. №72437/16 від 24.11.2016р.), просить:
- визнати недійсною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. по виконавчому провадженню №51480614, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового дії виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 в частині накладення арешту на кошти Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (ЄДРПОУ 31980517), що знаходяться на рахунку №2600792447417 в відділенні №177/03 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 та окремому рахунку №26043903289891 в відділенні №177/03 ПАТ "Укргазбанк", МФО 320478;
- зняти арешт з коштів Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (ЄДРПОУ 31980517), що знаходяться на рахунку №2600792447417 в відділенні №177/03 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 та окремому рахунку №26043903289891 в відділенні №177/03 ПАТ "Укргазбанк", МФО 320478.
Також скаржник у доповненні до скарги (вх.№79253/16 від 22.12.2016р.) на дії органів державної виконавчої служби (в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України) просить:
- визнати недійсною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. по виконавчому провадженню №51480614, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового дії виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 в частині накладення арешту на кошти Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (ЄДРПОУ 31980517), що знаходяться на рахунку №26049010122394 в відділенні "Дніпродзержинське" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767;
- зняти арешт з коштів Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (ЄДРПОУ 31980517), що знаходяться на рахунку №26049010122394 в відділенні "Дніпродзержинське" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767;
- відновити строк на звернення з доповненням до скарги на дії державного виконавця з огляду на те, що 15.12.2016р. скаржник дізнався про арешт рахунку №26049010122394 в відділенні "Дніпродзержинське" ПАТ "ВТБ Банк";
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що під час винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. у виконавчому провадженні № 51480614 з примусового виконання наказу по справі № 904/467/16 головним державним виконавцем відділу примусового дії виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 неправомірно накладено арешт на рахунки зі спеціальним режимом використання, а саме: р/р 26043903289891 та р/р 26049010122394, а також рахунок р/р 26007924417417, який використовується підприємством для виплати заробітної плати працівникам заводу, виплат податків, єдиного соціального внеску до Державного бюджету України, пенсійних платежів тощо. Арешт вказаних коштів порушує права та інтереси працівників ПАТ „Дніпровський завод мінеральних добрив” та позбавляє скаржника можливості здійснювати своєчасні виплати податків, внесків та платежів до Державного бюджету, відповідно до вимог чинного законодавства.
Стягувач у відзиві (вх.№79404/16 від 23.12.2016р.) на скаргу на дії державного виконавця просить відмовити в скарзі на дії державного виконавця у справі №904/467/16 повністю, посилаючись на те, що: - рахунки божника не є спеціальними або зі спеціальним режимом використання; - 31.03.2016р. у відділі примусового виконання рішень департаменту ДВС МЮУ відкрито виконавче провадження №50654043; - дії державного виконавця по накладенню арештів на рахунки є законними та такими, що відповідають чинному законодавству.
Представник Департаменту ДВС надав суду копії матеріалів виконавчого провадження та усні пояснення на скаргу.
Боржник у поясненнях (вх. №3227/17 від 18.01.2017) стверджує, що сплата ним судового збору підпадає під виплату обов'язкового платежу, оскільки: - відповідно до статті 1 Закону України „Про судовий збір” судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом; - відповідно до пункту 6.2 статті 6 Податкового кодексу України збором (платою, внеском) є обов'язків платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та ос особами юридично значимих дій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників стягувача, боржника (скаржника) та органу ДВС, суд вважає, що скарга Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За умовами статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22.06.2016р. згідно заяви
ПАТ „ВТБ Банк” від 15.06.2016р. № 19 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 було відкрите провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 06.05.2016р. у справі № 904/467/16, про що винесено відповідну постанову ВП № 51480614, в якій боржнику встановлений семиденний строк для самостійного виконання рішення з моменту винесення постанови.
В подальшому, як вбачається, 10.11.2016р. державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника у межах суми 80 220 670 грн. 38 коп. Згідно з вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в
АТ „Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313; в АБ „Укргазбанк”, м. Київ, МФО320478; в філії АТ „Укрексімбанк” у м. Дніпропетровську, МФО 305675; в ПАТ КБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299; в ПАТ „ВТБ Банк”, м. Київ, МФО 321767 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику ОСОБА_5 „Дніпровський завод мінеральних добрив”.
Відповідно до статті 1 ЗУ “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в т.ч. шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. (частина 1 статті 6 ЗУ “Про виконавче провадження”.)
Відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та іншого законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, розроблена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, згідно з п.1.8 якої банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також: належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Як встановлено судом, згідно постанови про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. державним виконавцем накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26043903289891 у Дніпродзержинському відділенні 177/03 АБ “УКРГАЗБАНК”,
МФО 320478, який є рахунком зі спеціальним режимом використання, відкритим виключно для здійснення виплати всіх видів матеріального забезпечення, страхових виплат (в т.ч. профілактики страхових виплат) та соціальних послуг застрахованим особам, що зараховуються від Фонду соціального страхування України на окремий рахунок; на рахунку № 26049010122394 у відділенні „Дніпродзержинське” ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767, який є рахунком зі спеціальним режимом використання відповідно до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 р., що підтверджується договором банківського рахунку № 2016/РКО/177-025 від 10.08.2016р., додатковою угодою для зарахування страхових коштів № 16-177/03СК від 10.08.2016 р. до договору банківського рахунку від № 2016/РКО/177-025 від 10.08.2016р., договором банківського рахунку № ЮО/122394/82 від 07.06.2011р., додатковим договором до договору банківського рахунку (на розрахунково-касове обслуговування) № ЮО/122394/82 від 07.06.2011р. про відкриття та обслуговування рахунку зі спеціальним режимом використання від 06.07.2011 р.
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999р. № 1105-XIV зі змінами страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Таким чином, арешт коштів, що містяться на вищевказаних рахунках із спеціальним режимом використання порушує права та охоронювані законом інтереси Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" щодо цільового використання грошових коштів та суперечить приписам вищевказаного законодавства.
Також, постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку №26007924417417 у відділенні 177/03 АБ “УКРГАЗБАНК”,
МФО 320478.
Так, з наданих скаржником банківських виписок щодо руху коштів по рахунку №26007924417417 вбачається, що вказаний рахунок використовується підприємством для оплати праці працівників заводу, виплат податків, зборів та внесків, пенсійних платежів тощо.
Згідно з статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. ОСОБА_5 на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
У частині 1 статті 115 Кодексу законів про працю встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частини 6 статті 24 Закону України “Про оплату праці” своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2014р. у справі № 915/321/13).
Поряд з цим, відповідно до статті 2 Кодексу законів про працю працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 вказаного Закону соціальне страхування здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” страховий випадок за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.
У пункту 2 частини 1 статті 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Отже, держава також гарантує та захищає законом право громадянина на одержання матеріального забезпечення та страхових виплат в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Таким чином, накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках, які призначені для виплати заробітної плати, оплати листків непрацездатності, внесення податків та зборів, суперечить приписам наведеного законодавства та порушує права та інтереси працівників Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив".
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання доводів скаржника правомірними та визнання постанови про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. недійсною в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_5 “Дніпровський завод мінеральних добрив”, що знаходяться на рахунку № 26043903289891 у Дніпродзержинському відділенні 177/03 АБ “УКРГАЗБАНК”, МФО 320478; на рахунку № 26007924417417 у Дніпродзержинському відділенні 177/03 АБ “УКРГАЗБАНК”, МФО 320478; на рахунку
№ 26049010122394 у відділенні „Дніпродзержинське” ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. №01-08/369 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, згідно з якою вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акту органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними, а також роз'яснення, викладені у пункті 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, згідно з якими, за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника про зняття арешту з коштів ОСОБА_5 “Дніпровський завод мінеральних добрив”, що знаходяться на вказаних вище рахунках, оскільки суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, про що також зазначається у пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, оскільки таке право надано органам державної виконавчої служби.
Вказаної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові від 08.01.2014р. у справі № 7/163.
На підставі вищезазначеного, керуючись Законом України „Про виконавче провадження”, статтями 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.11.2016 р. ВП №51480614 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на кошти боржника - Приватного акціонерного товариства “Дніпровський завод мінеральних добрив”, що знаходяться на рахунку № 26043903289891 у Дніпродзержинському відділенні 177/03 АБ “УКРГАЗБАНК”, МФО 320478; на рахунку № 26007924417417 у Дніпродзержинському відділенні
177/03 АБ “УКРГАЗБАНК”, МФО 320478; на рахунку № 26049010122394 у відділенні „Дніпродзержинське” ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767.
В решті вимог скарги відмовити.
СУДДЯ ОСОБА_6