19.01.2017 Справа № 904/11656/16
За позовом Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 37311,16 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: юрист Міхненко В.В., довіреність від 03.01.2017;
від відповідача: не з'явися.
Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 37311,16 грн збитків через несплату коштів за користування місцями розташування рекламних засобів.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Від відповідача повернулося на адресу господарського суду рекомендоване повідомлення з відміткою про отримання поштового відправлення.
З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Рішенням Павлоградської міської ради від 08.11.2011 № 319-14/УІ "Про визначення робочого органу в сфері зовнішньої реклами у місті Павлограді" було визначено Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради робочим органом в галузі розміщення зовнішньої реклами на території м. Павлоград.
Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на території м. Павлограда справляється на підставі рішень Павлоградської міської ради, а саме:
- рішення Павлоградської міської ради № 320-14/VI від 08.11.2011 "Про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у м. Павлограді" з додатками;
- рішення Павлоградської міської ради № 492-19/VI від 14.02.2012 "Про затвердження технічної доку оцінки земель міста Павлоград";
- рішення Павлоградської міської ради від 29.05.2012 № 621-22/VI "Про внесення змін в рішення Павлоградської міської ради № 492-19/VI від 14.02.2012 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Павлоград" та викладення його в новій редакції.
28.01.2013 між Управлінням комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради (далі - позивач, управління) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, розповсюджувач) було укладено договір №03/13 "Про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів", за умовами п.1.1 якого управління надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, а розповсюджувач зовнішньої реклами розташовує рекламні засобі у відповідності з виданими дозволами на розміщення зовнішньої реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
Розділ 4 цього договору встановлює розмір оплати згідно рішення Павлоградської міської ради № 320-14/VI від 08.11.2011 "Про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у м. Павлограді".
Пунктом 4.2 договору передбачено, що плата здійснюється розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця за реквізитами:
розрахунковий рахунок 31513931700032
отримувач: місцевий бюджет М.Павлограда, код платежу 50110000, ОКПО 37936856 банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012 призначення платежу: плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу місця для розташування рекламних засобів, однак відповідач, в порушення взятих на себе фінансових зобов'язань, не здійснив оплату за їх користування у повному обсязі за період 2014 - 2016 років. Так, відповідач за розміщення зовнішньої реклами в м. Павлограді здійснював оплату частково у сумі 1100,00 грн, з якої 500,00 грн оплачено у вересні 2016 року та 600,00 грн у жовтні 2016 року, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у загальній сумі 37311,16 грн.
Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії про порушення договору в частині оплати (09.11.2015, 11.03.2016, 12.04.2016), які залишені останнім без відповіді та задоволення, що і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт надання позивачем місць розташування рекламних засобів відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.
Враховуючи викладене, господарський суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 37311,16 грн за договором обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Проте проаналізувавши юридичну природу позову, суд зауважив, що заявлені позивачем вимоги є заборгованістю, а не збитками.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати користування місцем розташування рекламного засобу, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому позові.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шевченка, буд. 63, ідентифікаційний код 26137720) - 37311,16 грн заборгованості за надані послуги та 1378, 00 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 20.01.2017.
Суддя В.Д. Воронько