16.01.2017 Справа № 904/7533/16
За позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, м. Дніпро в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ
позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ЛТД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про відшкодування земельного податку
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від прокурора: Рудяк А.М. посв. № 043101 від 06.05.2016
від позивача-1: ОСОБА_1 - представник (дов. № 220/802/д від 30.12.2015)
від позивача-2: ОСОБА_2 - представник (дов. № 3140 від 33 від 04.01.2017)
від відповідача: не з'явився
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ЛТД" про стягнення компенсації земельного податку за 2014-2016 роки у сумі 31 150,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, тобто з 1999 року немає письмових підтверджень про вжиття ТОВ «Фенікс-ЛТД» заходів для оформлення права користування земельною діяльною площею 0,085 га. Відповідно позивач змушений сплачувати податок на землю в тому числі земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна, що належить відповідачу. За період з 2014 по 2016 роки відповідач не здійснює компенсацію земельного податку на загальну суму 31150,15 гривень, (станом на серпень 2016 року).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2016 порушено провадження по справі та призначено до розгляду в засіданні на 13.09.2016. (суддя Панна С.П.).
Розпорядженням керівника апарату суду № 882 від 31.10.2016 у зв'язку зі знаходження судді Панни С.П. на лікарняному відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 904/7533/16 передано на розгляд судді Золотарьовій Я.С.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи на 15.11.2016.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 15.11.2016 на 28.11.2016.
28.11.2016 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро подав до суду лист Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №17397/10/04-82-12-03 від 25.10.2016, відповідно до якого за період 2014 - 2016 Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро було сплачено 162 584,14 грн. земельного податку за користування земельною ділянкою за адресою: м. Кривий Ріг, мкр-н. Всебратське, Військове містечко -35, станом на 25.10.2016 заборгованість зі сплати земельного податку відсутня (а.с.76-83). Крім того, в судовому засіданні представник позивача-2 подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.84-100).
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 28.11.2016 на 19.12.2016.
06.12.2016 відповідач подав через канцелярію суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що заявлені позовні вимоги щодо відшкодування позивачу сплаченого ним замість відповідача земельного податку, на якій розташована частина нерухомого майна ТОВ "Фенікс ЛТД" не обґрунтовані належними доказами, відповідач зазначає, що розмір земельної ділянки, вказаний у позовній заяві (850 кв.м.) є безпідставним, оскільки у договорі купівлі-продажу №ЮД-128 від 22.05.1998 відсутні дані щодо розміру земельної ділянки, на якій розміщено майно відповідача, як і відсутня назва правовстановлюючого документу на підтвердження права користування вказаної земельної ділянки. Відповідач зазначає, що факт відведення земельної ділянки у відповідних розмірах, під конкретний об'єкт та надання її користування має доводитись рішенням відповідної місцевої ради, а також відповідним документом на підтвердження права користування земельною ділянкою, наданої під розміщення саме об'єкта нерухомого майна, відчуженого згідно договору купівлі-продажу №ЮД-128 від 22.05.1998, укладеного між Корпорацією "Укрінмаш" та ТОВ "Фенікс ЛТД" за участю військторгу №76 (а.с.104-107).
19.12.2016 військовий прокурор подав до суду клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, для ознайомлення із запереченнями відповідача та підготування відповідних пояснень.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016, було продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 17.01.2017, а розгляд справи було відкладено на 12.01.2017.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 12.01.2017 на 16.01.2017.
16.01.2017 військовий прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, подав через канцелярію суду пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідач отримавши право власності на нерухоме майно, що розташовано на спірній земельній ділянці, набув право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщено, та мав відповідним чином оформити таке право. Прокурор зазначає, що факт порушення відповідачем земельного законодавства, що виявився у тривалому користуванні земельною ділянкою площею 0,085 га, за адресою: м. Кривий Ріг, військове містечко - 35, б. 6 А, без належного оформлення права на земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для нарахування збитків.
Представник позивача - 1 підтримав позовні вимоги прокурора, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача - 2 підтримав позовні вимоги прокурора, просив суд позов задовольнити. Подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії схеми генерального плану військового містечка №35.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 16.01.2017 надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просив суд призначити слухання справи в режимі відеоконференції в приміщенні Дзержинського суду м. Кривого Рогу.
Розглянувши заяву відповідача, судом встановлено, що згідно штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області, заява відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції надійшла до суду 16.01.2017. Враховуючи те, що судове засідання по розгляду даної справи призначено на 16.01.2017 та те, що дана заява, відповідно до ч. 2 ст. 74-1 ГПК України, може бути подана не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення військового прокурора та представників позивача-1,2, господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що 22.05.1998 між Корпорацією «Укрінмаш» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс ЛТД» (відповідач - покупець) за участю Військторгу №76 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №ЮД-128 (а.с.18-19).
Відповідно до п. 1.1 договору, продавець за дорученням Військторгу продав, а покупець купив майно Військторгу в м. Кривий Ріг, на земельній ділянці відведеній під це майно, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Перелік майна додається до цього договору (додаток № 1).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на відчужене майно переходить до покупця на підставі цього договору після підписання акту прийому-передачі майна.
Відповідно до п. 6.2 договору, Військторг зобов'язується в строк до 30 днів за вимогою покупця надавати йому документи для оформлення права користування землею і права власності на майно та інші необхідні документи.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що 30.09.1998, на підставі вказаного договору відповідно по акту прийому передачі та доповнення, покупець отримав майно у власність, а саме будівлю площею 318,1 кв. м.
26.03.1999 Криворізьким бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення на частку приміщення за адресою м. Кривий Ріг, військове містечко - 35, район Центрально-Міський в цілому складається з приміщень, що займають частину підвалу, площею 318,1 кв.м. та частину І поверху площею 348,6 кв.м. розташованих окремою будівлею у торговельному комплексі, та зареєстровано за ТОВ «Фенікс ЛТД» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу №ЮД-128 від 22.05.1998 і записаний у реєстровій книзі 4 «н» сторінка №524 запис №1424 (а.с.20).
Прокурор зазначає, що з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, тобто з 1999 ТОВ «Фенікс-ЛТД» (відповідачем) не було вжито заходів для оформлення права користування земельною діяльною площею 0,085 га, станом на час звернення прокурора до господарського суду з цим позовом відповідач так і не оформив у встановленому законом порядку право на земельну ділянку необхідну для обслуговування належних йому об'єктів нерухомого майна.
З метою досудового врегулювання спору, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро направляв на адресу ТОВ «Фенікс-ЛТД» претензії (від 11.09.2014 за вих. №2570, від 13.01.2015 за вих. №168, від 02.02.2015 за вих. №12/кр/зем, від 06.04.2015 за вих. №22/кр/зем, від 30.12.2015 за вих. №101, від 31.03.2016 за вих. №21, від 31.05.2016 за вих. №101 та від 30.06.2016 за вих. №108), в яких позивач-2 просив відповідача сплатити заборгованість по компенсації земельного податку.
На вищевказані претензії відповідач відповіді не надав.
На відшкодування вартості земельного податку Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро виставляв відповідачу рахунки №14/1КР від 31.07.2014 на суму 12 977,50 грн. за 2014 рік (а.с.27); №12КР від 27.02.2015 на суму 18795,63 грн. за 2015 рік (а.с.30); №12зем від 11.01.2016 на суму 8953,98 грн. за 2016 рік (а.с.35).
Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, ТОВ «Фенікс-ЛТД» сплатило земельний податок на загальну суму 10 746,17 грн. (5000,00 грн. за 1 півріччя 2014, 5000,00 грн. у березні 2015, та 746,17 грн. за січень 2016).
За розрахунком прокурора, за період з 2014 по 2016, розмір земельного податку, що підлягає компенсації відповідачем складає 31 150,15 грн.
Несплата відповідачем земельного податку за період з 2014 по 2016 на загальну суму 31150,15 грн., є причиною виникнення цього спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним.
Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Отже, відповідач повинен був укласти договір оренди земельної ділянки та відповідно сплачувати орендну плату.
До подачі позовної заяви, відповідачем не було здійснено дій щодо оформлення права оренди на земельну ділянку.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У цьому випадку позивач поніс витрати на оплату земельного податку у більшому розмірі, ніж той, який би він сплатив, у разі оформлення відповідачем права оренди на земельну ділянку.
Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас, відповідно до ч. 1, 3 ст. 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
В абз. 1 п. 2 Порядку вказано, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. (абз. 4 п. 2 Порядку).
У п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6 роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.
З матеріалів справи вбачається, що заявлений прокурором до стягнення розмір компенсації земельного податку за період з 2014 по 2016 на загальну суму 31 150,15 грн. є необґрунтованим, оскільки вказаний розмір земельного податку було визначено без дотримання Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
Доказів комісійного обстеження спірної земельної ділянки та, як наслідок цього обстеження, складання відповідного комісійного акту щодо визначення розміру збитків, представниками сторін до матеріалів справи не надано.
Отже, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір збитків, що підлягав б стягненню з відповідача на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, позовні вимоги Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами, у зв'язку із чим господарський суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.01.2017
Суддя ОСОБА_3