17.01.2017 Справа № 904/11346/16
За позовом Приватного підприємства Фірма "МГТ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про спонукання до виконання мирової угоди
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - керівник
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № ББУ/ПУ482/Д/16 від 13.12.2016)
Приватне підприємство Фірма "МГТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 у справі № 40/5005/13259/2011 шляхом стягнення заборгованості у розмірі 101 672,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 року у справі № 40/5005/13259/2011, в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за встановленим графіком, а саме за період з вересня 2015 по листопад 2016.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 порушено провадження у справі а розгляд призначено в судовому засіданні на 21.12.2016.
В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 21.12.2016 на 17.01.2017.
17.01.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що спірна мирова угода відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а тому є виконавчим документом, який позивач має право пред'явити до виконання органу державної виконавчої служби, а тому на думку відповідача, провадження у справі має бути припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 (суддя Красота О.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Приватного підприємства фірми "МГТ" основний борг у сумі 473 905,85 грн., державне мито у сумі 4 739,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
29.11.2011 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 видано наказ.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 на стадії виконавчого провадження було затверджено мирову угоду, відповідно до пункту 1.1. якої боржник визнає свою заборгованість перед стягувачем у сумі 406 689,84 грн. та яка підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2011 року у справі № 40/5005/13259/2011.
Відповідно до п. 2 мирової угоди, боржник прийняв на себе зобов'язання щодо виконання зазначеного у пункті першому мирової угоди рішення, шляхом перерахування грошових коштів протягом 60 місяців з 01 лютого 2013 року рівними частинами в сумі 6 778,16 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015, за заявою позивача було виправлено описку в ухвалі господарського суду від 29.12.2012 року. Зокрема, доповнено резолютивну частину другим, третім та четвертим абзацами наступного змісту:
- «Стягувач - Приватне підприємство фірма "МГТ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Карла Маркса, 45/3, ЄДРПОУ 20257864)»;
- «Боржник - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ЄДРПОУ 00178353)»;
- «Ухвала є виконавчим документом в порядку ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та набирає законної сили з моменту її прийняття, а саме з 29.12.2012 року»;
- «Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до виконання протягом одного року з дня набрання нею законної сили, а саме до 30.12.2013».
18.08.2015 Приватне підприємство фірма "МГТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля". Подання позову було обумовлено несплатою ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" щомісячних платежів по 6778,16 грн. за графіком мирової угоди - протягом жовтня, грудня 2014 року, січня, березня - серпня 2015 року та частковою заборгованістю за лютий 2015 року у розмірі 3 025,16 грн., Позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 82 567,30 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Приватного підприємства фірми "МГТ" основний борг у сумі 64 028,60 грн., судовий збір у сумі 1 416,79 грн. У решті позову відмовлено. Зазначене рішення господарського суду від 29.10.2015 було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016.
Часткове задоволення позовних вимог було обґрунтовано тим, що на момент винесення ухвали суду про затвердження мирової угоди від 29.12.2012, зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а відтак позивач не позбавлений права на судовий захист у випадку порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаною мировою угодою. При цьому, заборгованість відповідача за мировою угодою від 29.12.2012 строки сплати якої настали на час звернення з позовом в сумі 64 028,60 грн. В іншій частині позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки строки оплати інших щомісячних платежів (з вересня 2015 року по 31.01.2018 року) на час звернення до суду не настали.
Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач зазначає, що станом на листопад 2016, виходячи із початкової суми боргу відповідача за мировою угодою - 406 689,84 грн., належних до сплати щомісячних платежів у сумі 6 778,16 грн. за графіком з 01.02.2013 року протягом 60 місяців (по січень 2018 року включно) та з урахуванням:
- сплачених відповідачем протягом лютого 2013 року - вересня 2014 року, листопада 2014 року по 6 778,16 грн. та у лютому 2015 - 1830,71 грн. щомісячних платежів (144172,07грн.);
- сплаченого боргу за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 в розмірі 64 028,60 грн.;
Загальний розмір сплачених відповідачем коштів складає 208 200,67 грн. (144172,07грн. + 64028,60 грн.).
Причиною спору є несплата відповідачем щомісячних платежів за графіком мирової угоди у сумі 6 778,16 грн. на протязі вересня 2015 по листопад 2016, що в загальному розмірі становить 101 672,40 грн.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції яка була чинною на дату затвердження мирової угоди, виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документа закріплено у статті 18 цього Закону відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер cтягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного ОСОБА_1 України.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 23.09.2015 року (справа № 6-274цс15), ухваленій при перегляді рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.03.2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.03.2015 року з мотивів неоднакового застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права, зводиться до того, що однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 6 частини першої статті 26 цього Закону).
При цьому, аналізуючи законодавчі акти, Верховний Суд України зазначив наступне.
Пунктом 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Однак, Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" положення пункту 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виключено.
На підставі цього Верховний Суд України, надаючи правову оцінку ухвалі суду від 24.02.2010 року про затвердження мирової угоди у справі, що ним переглядалася, дійшов висновку про те, що на момент постановлення вказаної ухвали суду вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
За висновком Верховного Суду України системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.
За частиною першою, другою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За вказаних обставин ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 року (з урахуванням ухвали господарського суду від 12.03.2015 року про виправлення описки) про затвердження мирової угоди у справі № 40/5005/13259/2011 не може відноситися до виконавчого документу, а відтак позивач не позбавлений права на судовий захист у випадку порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаною мировою угодою.
За розрахунком позивача за вказаною мировою угодою відповідач сплатив станом на листопад 2016 року 208 200,67 грн. (144172,07грн. + 64028,60 грн. = 208 200,67 грн.), що не заперечується представниками сторін.
Сторонами не заперечується заборгованість відповідача станом на листопад 2016 у загальній сумі 101 672,40 грн., яка складається із несплачених ним за затвердженим мировою угодою графіком платежів за наступні місяці:
вересень 2015 року - 6778,16 грн.;
жовтень 2015 року - 6778,16 грн.;
листопад 2015 року - 6778,16 грн.;
грудень 2015 року - 6778,16 грн.;
січень 2016 року - 6778,16 грн.;
лютий 2016 року - 6778,16 грн.;
березень 2016 року - 6778,16 грн.;
квітень 2016 року - 6778,16 грн.;
травень 2016 року - 6778,16 грн.;
червень 2016 року - 6778,16 грн.;
липень 2016 року - 6778,16 грн.;
серпень 2016 року - 6778,16 грн.;
вересень 2016 року - 6778,16 грн.;
жовтень 2016 року - 6778,16 грн.;
листопад 2016 року - 6778,16 грн.;
Усього - 101 672,40 грн.
За умовами мирової угоди строк сплати вказаних платежів є таким, що настав.
Доказів щодо погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
На підтвердження виникнення у відповідача обов'язкових до виконання зобов'язань за мировою угодою є позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 04.07.2011 року (справа № 3-65гс11), ухваленій з мотивів неоднакового застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права (постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 року у справі № 13/210/10 та у справі № 28/130/10).
Суть її зводиться до того, що висновки про те, що мирова угода, яка затверджена судом, не може вважатися зобов'язанням у цивільно-правовому розумінні, оскільки її укладення, затвердження і виконання регламентовано положеннями процесуального законодавства та Закону України "Про виконавче провадження", є необґрунтованими.
Неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди та розмір заборгованості доведені матеріалами справи, в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості станом на листопад 2016 у сумі 101672,40 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача, з приводу того, що ухвала господарського суду Дніпропетровської від 29.12.2012 про затвердження мирової угоди була приведена у відповідність до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак набула ознак виконавчого документа і має виконуватися у примусовому порядку, у зв'язку з внесенням до неї виправлень ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 у справі № 40/5005/13259/2011, не приймаються судом, оскільки в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" ухвали про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом. При цьому, незважаючи на доповнення, внесені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015, остання все одно, на відміну від виконавчого документа, не передбачала будь-яких примусових дій.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Спонукати Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, буд. 76, код 00178353) до виконання мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 у справі №40/5005/13259/2011 шляхом стягнення заборгованості у розмірі 101672,40 грн. на користь Приватного підприємства фірми "МГТ" (51400, АДРЕСА_1, код 20257864), про що видати наказ.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, буд. 76, код 00178353) на користь Приватного підприємства фірми "МГТ" (51400, АДРЕСА_1, код 20257864) судовий збір у сумі 1 525,09 грн., про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.01.2017
Суддя ОСОБА_3