18 січня 2017 року справа № 823/2045/16
м. Черкаси
11 год. 00 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Каліновської А.В.,
при секретарі - Баклаженко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо не встановлення позивачу статусу громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації встановити позивачу статус громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і видати посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи 1 категорії».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незважаючи на наявність у позивача захворювання, яке виникло внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та призвело до інвалідності, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 18.05.2016 №8401 та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісією серії 12 ААА №205102 від 23.06.2016 не встановив статус громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та не видав позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Вказана протиправна відмова відповідача у видачі такого посвідчення порушує права позивача на отримання пільг і компенсацій, як інваліда 1 групи, хвороба якого пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, просив розгул справи здійснювати за його відсутності та надіслав на адресу суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що відповідно до Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у переліку зон радіоактивного забруднення відсутня зона посиленого радіоекологічного контролю на якій проживає позивач, внаслідок виключення ст. 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачалось надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, тому відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, віднесеного до 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Відповідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 18.05.2016 №8401 встановлено, що позивач має захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 205102 від 23.06.2016 позивачу присвоєно І групу інвалідності «Б» внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС - безтерміново.
Позивач у вересня 2016 року звернувся до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради із заявою, в якій просив видати посвідчення постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
У відповідь на зазначене звернення, управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради листом від 22.09.2016 №2018/05-20 надіслало до управління соціального захисту громадян постраждалих від Чорнобильської катастрофи та інвалідів документи на видачу позивачу бланку посвідчення радянина постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації розглянувши вищезгадане подання управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області листом від 27.09.2016 №16/1929 повернуто документи позивача без розгляду у зв'язку з тим, що листом Департаменту від 14.09.2016 №16-01/3370 надано роз'яснення щодо правових підстав відмови громадянам, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 4, в отриманні посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до ст. 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Зважаючи на те, що позивач постійно проживав та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 1 січня 1993 року прожив та відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років (з 1986-1993), позивач в розумінні Закону №796-XII, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 24.06.2016 №9185.
Положеннями статей 14 і 65 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок №51).
Згідно вказаного Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 6 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Статтею 15 Закону №796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положення статті 15 Закону №796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку №51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796- XII, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Відмовляючи позивачу видати посвідчення (категорії 1), як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач послався на Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю, виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №№ 791а-XII такими зонами, зокрема, є:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
До 01.01.2015 року до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю -тобто, територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абзацом п'ятим частини другої статті 2 Закону № 791а-XII, у тому числі і м. Канів Черкаської області, де проживає позивач.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» абзац 5 частини 2 статті 2 Закону №791а-XII виключено, а відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, було виключено і зону посиленого радіоекологічного контролю.
Суд зазначає, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Посилаючись саме на вищевикладені зміни у законодавстві, відповідач обґрунтовує свою відмову щодо встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, зокрема, зазначає, що оскільки з 01.01.2015 зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з переліку зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, то факт проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю відсутній.
Слід зазначити, що необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Отже, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
При цьому суд зазначає, що отримане та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_1, є діючим.
Таким чином, на момент огляду в Спеціалізованій радіологічній МСЕК м. Черкаси - 23.06.2016 та звернення позивача із заявою про надання статусу та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії - позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Відтак, у відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796- XII та п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що має підтверджуватись відповідним посвідченням.
Статтею 12 Закону №796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні юридичні підстави для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, оскільки статтею 14 Закону №796-XII визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, який встановлений, зокрема, Спеціалізованою радіологічною медико-соціальною експертною комісією м. Черкаси.
Суд зазначає, що позивач дійсно проходив огляд в Спеціалізованій радіологічній медико-соціальною експертній комісії м. Черкаси 23.06.2016, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, але для вирішення питання про встановлення позивачу статусу потерпілого 1 категорії не має правового значення факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 01.01.2015, оскільки, як вже було встановлено, на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у нього довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 року - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком. Зазначене посвідчення без вкладки з 01.01.1997 вважається недійсним.
Видача посвідчень провадиться, зокрема, потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Відповідно до абзаців 4 та 9 пункту 10 Порядку№51 посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 10 Вищевказаного Порядку рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Інших вимог щодо надання документів вказаний Порядок не містить, відтак до заяви додаються копії документів для встановлення особи, зокрема, паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, копія виписки-довідки МСЕК із експертним висновком та посвідчення потерпілого 4 категорії.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у видачі позивачу посвідчення (категорія 1) з вкладкою, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації встановити позивачу статус громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і видати посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи 1 категорії», то суд зазначає, що встановлення відповідного статусу та видача посвідчень потерпілого від аварії на ЧАЕС 1 категорії - відноситься до виключних повноважень Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.
Однак суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства згідно з положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Пунктом 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за своєю правовою природою є дискреційними.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Крім того, необхідно звернути увагу, що ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
З урахуванням тієї обставини, що позивач вже звертався до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просив видати посвідчення постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та отримував відмови, суд вважає за необхідне обрати належний та правильний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації встановити позивачу статус громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і видати посвідчення посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС 1 категорії із вкладкою.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка висловлена в ухвалі від 19.05.2016 року у справі №К/800/32729/15.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повне задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_1 статусу громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії;
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і видати посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії із вкладкою.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Каліновська
Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2017 року.