27 грудня 2016 р.Р і в н е 817/1855/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Мідлік А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Охман Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи - підприємець ОСОБА_3
до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області
про визнання незаконними та скасування постанови
Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських санкцій.
З змісту заявленого позову вбачається, що позивач просить суд визнати незаконними та скасувати постанови винесені начальником управління Укртрансбезпеки у Рівненській області №019196 та №019197 від 11.10.2016 про застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700грн..
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що 11.10.2016 начальником управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, Коваленком М.В. було винесено дві постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №№ 019196 та 019197, по 1700грн. кожна, за порушення нібито ним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вказані рішення на переконання позивача є протиправними та підлягають скасуванню у зв'язку із тим, що рішення та дії посадових осіб Укртрансбезпеки під час складання актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом були прийняті (вчинені) з порушенням Порядку здійснення державного контролю у сфері автомобільного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
Зокрема позивач вказує на те, що його зупинила невстановлена особа, яка представилася працівником Укртрансбезпеки. Формений одяг у неї був відсутній, що наштовхує на сумніви чи на законних підставах дана особа здійснювала «свої» посадові обов'язки. Крім того, його не було повідомлено про причини зупинки.
Після зупинки, працівник Укртрансбезпеки у Волинській області не зміг вказати в чому полягає необхідність надання йому документів. Навіть, при формальній умові зупинення транспортного засобу - для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, працівником Укртрансбезпеки у Волинській області не було вказано для перевірки яких саме вимог законодавства про автомобільний транспорт було здійснено зупинку.
На проходження габаритно-вагового контролю його транспортний засіб ніхто не направляв.
Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на підставі яких винесені оскаржувані постанови, під час зупинки його транспортного засобу ніхто не складав. Обставини викладені у них не відповідають дійсності.
Всі необхідні документи у нього були наявні на час проведення перевірки, проте не пред'являлись з наведених вище підстав.
У зв'язку із чим, на переконання позивача оскаржувані ним постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні під час розгляду справи позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. На обґрунтування своїх заперечень вказала на те, що 16.08.2016 виконуючи функції зі здійснення державного контролю на транспорті за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства, на підставі направлення на перевірку від 12.08.2016 № 010959 та від 12.08.2016 № 010962 - фахівці Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на 126 км а/д НІ 7 провели рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1, який використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності та є його власністю. Під час перевірки виявлено порушення позивачем ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажів без товарно-транспортної накладної, полісу цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, індивідуально-контрольної книжки водія. Також, позивачем не надано для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію ТЗ. Крім того, водієм порушено п.20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, зокрема він відмовився від проходження габаритно-вагового контролю.
Виявлені порушення зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 004992 від 16.08.2016.
Аналогічна перевірка проведена 19.08.2016. Порушення, які були виявлені під час цієї перевірки такі ж, як і при перевірці 16.08.2016. Про що складено акт № 005050 від 19.08.2016.
Згідно вимог п.25 Порядку здійснення державного контролю справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
05 жовтня 2016 року письмово Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області повідомило ОСОБА_3 про те, що справа про порушення розглядатиметься в Управлінні 11.10.2016 о 10 год. 00 хв.
Однак, на розгляд справи ніхто не з'явився.
Згідно п.27 Порядку здійснення державного контролю «у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі».
Тому, 11 жовтня 2016 року, згідно ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача було застосовано санкції у вигляді адміністративно-господарського штрафу шляхом прийняття оскаржуваних постанов.
За таких обставин дії начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, на перерконання представника відповідача є цілком правомірними. А тому оскаржувані постанови є правомірними, а вказаний позов не підлягає до задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Виконуючи функції зі здійснення державного контролю на транспорті за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства, на підставі направлення на перевірку № 010959 від 12.08.2016 та № 010962 від 12.08.2016 - 16.08.2016 на 126 км а/д НІ 7 фахівці Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проводили рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN номерний знак НОМЕР_1, який використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності та є його власністю.
Зокрема, 16.08.2016 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області під час перевірки було зупинено транспортний засіб позивача, запропоновано йому надати для перевірки документи, та в подальшому проїхати на проходження габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
Від надання будь-яких документів позивач з підстав викладених у позовній заяві відмовився. Також вказав на те, що габаритно-ваговий контроль працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проводиться з порушенням вимог чинного законодавства - в межах населеного пункту, що є грубим порушенням порядку.
Після цього, 19.08.2016 на 126 км а/д НІ 7 фахівці Управління Укртрансбезпеки у Волинській області повторно проводили рейдову перевірку транспортного засобу позивача.
Позивача було зупинено та запропоновано надати документи для проведення «перевірки».
Працівник Управління Укртрансбезпеки у Волинській області знову не вказав, які саме документи йому необхідно надати. При цьому, на габаритно-ваговий контроль транспортних засобів його транспортний засіб вже не направлявся.
Від надання документів витребовуваних інспектором Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, позивач повторно відмовився.
За результатом проведених рейдових перевірок посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській було складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №901 від 16.08.2016 та №902 від 19.08.2016.
Згідно вказаних актів, під час проведення перевірки виявлено наступні порушення: відсутнє посвідчення водія; реєстраційне свідоцтво ТЗ; ТТН на вантаж; протокол перевірки технічного стану ТЗ; поліс цивільно-правової відповідальності. А також відсутня індивідуальна контрольна книга водія.
Згідно відміток у актах, позивач відмовився від підпису та надання пояснень по суті виявлених порушень.
Крім того вказано що: водій відмовився від проходження ГВК; не сприяв проведенню перевірки; зі слів водія ТЗ не обладнаний тахографом - відсутня індивідуальна контрольна книжка водія; водій самовільно залишив місце перевірки.
Саме за таких обставин, на підставі вказаних вище актів перевірки, у зв'язку із порушенням позивачем ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» начальником управління Укртрансбезпеки у Рівненській області винесено оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №019196 та №019197 від 11.10.2016, якими до позивача застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.. Та складено приписи щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Водночас, під час розгляду справи позивач та представник позивача стверджували на тому, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом.
Жодних пояснень від позивача під час проведення перевірки працівники Укртрансбезпеки не вимагали. Транспортний засіб та й самого водія для складання протоколу ніхто не затримував.
На ГВК 19.08.2016 автомобіль не направлявся.
Вказані обставини підтверджуються відеозаписом наданим позивачем та дослідженого в судовому засіданні.
Крім того з матеріалів відеозапису встановлено що автомобіль позивача був зупинений особою без форменного одягу. А габаритно-ваговий контоль здійснювався в межах населеного пункту.
Будучи незгідним із вказаними рішеннями начальника управління Укртрансбезпеки у Рівненській, позивач звернувся до суду з даним позовом.
До матеріалів справи позивачем надано копії: посвідчення водія; реєстраційного свідоцтва на ТЗ; ТТН на вантаж; протокол перевірки технічного стану ТЗ; поліс цивільно-правової відповідальності
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 6 цього Закону визначено, що основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації визначає Верховна Рада України.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.
Згідно пункту 7 Положення Укртрансінспекція України реалізує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
За нормами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Зокрема, рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменному одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567.
Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконання умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотримання габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Зокрема, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106.
Це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3 Положення).
Згідно пункту 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водія (у разі наявності).
Відповідно до пунктів 25 та 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону (абзац 3 частина перша статті 60 Закону), - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить на час застосування санкції - 1700 гривень.
В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зокрема, згідно п. 21 Порядку № 1567 - у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку № 1567, передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.
Водночас, з досліджених в судовому засіданні актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №901 від 16.08.2016 та №902 від 19.08.2016, судом встановлено, що записи у них щодо відсутності у позивач посвідчення водія; реєстраційного свідоцтва на ТЗ; ТТН на вантаж чи інших документів визначених законодавством; протоколу перевірки технічного стану ТЗ; полісу цивільно-правової відповідальності - були здійснені без належного з'ясування таких обставин.
Яким чином, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, які проводили перевірку, були виявлені і інші порушення - судом не встановлено.
Крім того з досліджених у справі фідео-файлів на яких зафіксовано момент зупинення та розмова позивача з інспектором Укртрансбезпеки у Волинській області встановлено, що протокол за участю позивача не складався. Інформація щодо відсутності таких документів у водія останнім не надавалась. Запитань щодо індивідуальної контрольної книги водія теж не було.
Більше того, згідно із пояснень представника позивача наданих ним в судовому засіданні така книга не ведеться, так як автомобіль обладнаний тахографом. Що теж повністю суперечить записам в акті перевірки.
Вказані обставини свідчать про неналежне фіксування порушень законодавства щодо організації перевезень на автомобільному транспорті інспекторами Управління Укртрансбезпеки.
В свою чергу, акт перевірки це лише один із доказів які беруться до уваги під-час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення.
Разом з тим, судом встановлено, що участь позивача, як посадової особи суб'єкта господарювання, відносно якої розглядалась справа про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідачем забезпечено не було.
Інші докази у справі відповідачем не досліджувались.
Оскаржувані постанови винесені виключно на підставі інформації яка була зафіксована у актах перевірки.
Згідно ж з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.
Невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень хоча б одному із вказаних принципів правомірності рішення, може бути підставою для його скасування.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області не доведено правомірності прийнятої постанов №019196 та №019197 від 11.10.2016 про застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу в сумі 1700,00грн., а відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №019196 та №019197 від 11.10.2016.
Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області судовий збір у розмірі 551,21грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало А.Б.