18 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Лященко Н.П.,
Гуменюка В.І.,
Романюка Я.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2016 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю,
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково: визнано спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Mazda 3, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2; визнано за кожним із сторін право власності на Ѕ частину вищезазначеного автомобіля. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у справі ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено: визнано автомобіль Mazda3, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, особистою приватною власністю ОСОБА_5
Додатковим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 6 479 грн у рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2016 року касаційні скарги ОСОБА_4 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 57, 60, 71 Сімейного кодексу України.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року, 4 лютого, 18 червня 2015 року та 15 червня 2016 року.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі про перегляд якої подано заяву, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, судом апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанцій, встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинено в липні 2010 року, спірний автомобіль придбано у грудні 2011 року, набуття майна за спільні сумісні кошти або внаслідок спільної праці не доведено. При цьому, надання другим із подружжя згоди на отримання кредитних коштів само по собі не дає підстав для висновку щодо факту джерела набуття майна, встановлення якого має вирішальне значення.
Разом з тим в наданих як приклад неоднакового застосування норм матеріального права ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року, 4 лютого, 18 червня 2015 року судами встановлено, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Отже, у справі про перегляд якої подано заяву та у справах, судові рішення в яких надані заявником для порівняння, встановлено різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Надана заявником ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: Н.П. Лященко
В.І. Гуменюк
Я.М. Романюк